Поради для Лева від хрещеного, та трохи новин.

                             Вітання, всім мої хороші!!!

Всім позитивного початку тижня,  лише приємних подій та новин. 

Сьогодні книга "Ти вже належиш мені", надійшла у передплату.

Намагання Лева завоювати Олену не приносять бажаного результату, тому чоловік звертається за порадою до хрещеного.

                                            Читати тут

                                               Уривок.

Всеслав допив своє Лате, та прискіпливо глянув на племінника.

— Леве, перш ніж добиватися цієї жінки, ти маєш розібратися в собі. Кохання, — це не коли вона така тендітна, юна, бігає навколо тебе, одягнена у твою сорочку, що спадає на одне плече. Кохання, це коли поруч, проходить сотня не просто красунь, а богинь, а тобі байдуже, бо вона для тебе найкраща. І байдуже, що у неї з’явилися перші зморшки, а з ними, і зайві кілограми. Байдуже, до того, що ти вже не можеш з легкістю нести її на руках. Ти все одно продовжуєш кохати її, при тому, що вона з рання прокидається, з хаотичною зачіскою на голові, і чимось невдоволена бумкає цілий ранок. Ти все одно продовжуєш її кохати, адже вона готує сніданок для вас обох. Кохання це не просто слова, подарунки, чи квіти. — Це турбота, піклування, повага. Це не тільки спільні ночі та ранки, — це спільна праця. Це вміння розуміти, поступатися, прощати та пробачати. Це виховати разом дітей. Вставати посеред ночі, бо вона носить ваше маля на руках, яке хворіє, їй же допомога потрібна. Кохання, — це не помічати недоліків, це помити посуд, коли вона втомилася, навіть приготувати вечерю, чи чай, коли вона хворіє. А ще кохання, це вміння поступатися своїми принципами та бажаннями, заради посмішки на її вустах. Розуміти її, і підтримувати, навіть тоді, коли вона сама себе не розуміє. А шлюб це взагалі відповідальність. Бо, рівно стільки, скільки віддаси, стільки ж отримаєш назад, а то й навіть більше. Тож можеш забути про нічні клуби, і різні тусовки на одинці, та й про красунь заодно. Ти до цього готовий?

А тепер до новин. Вже дуже скоро на моїй сторінці розпочнеться нова історія, Луки та Александри.

Анотація.

— Кажеш, тобі все байдуже? — Сухо прошипів Лука. Реально нависши над дівчиною. — Я так не думаю, принцесо копійчана. Від учора ти моя власність. — Буквально випльовував слова. — Твій чоловік зробив на тебе ставку, а вірніше обміняв тебе на бізнес, який програв мені. — Чоловік важко дихав, задихаючись від люті, а тоді знову зірваним голосом промовив. — Ти в цьому будинку, рівним рахунком ніхто. Тому, не маєш жодного права висловлювати своє, хочу, не хочу, а сліпо виконувати те, що тобі кажуть. Це зрозуміло?

Дівчина нервово ковтнула ком. Повільно підняла на нього очі, серце здавалося, от-от вискочить з грудей. Тіло знову проймало тремтіння, але мовчати не збиралася, і будь-що-будь.

— Не зрозуміло! — Зірвано відмахнулася. — Я не буду робити того, що не хочу. І...

Лука — я марив Александрою, вже кілька років, та у неї чоловік... Коли напивався до втрати пульсу, їхав її забирати. Довго стояв під її воротами, та повертався додому один. Але одного вечора все змінилося...

Александра — вже не знала чи жила, чи просто існувала. Останні кілька місяців рідко перетиналися з чоловіком. У компанії проблеми, тому мусила працювати до вигорання, бо Сергієві, здається байдуже... Чоловік розбудив її посеред ночі та наказав збиратися, бо виявляється він програв її якомусь чуваку...

          Спасибі, вам мої любі за підтримку, теплі відгуки, зірочки та перегляди.