Доброго ранку, сонечки!
 

Отже, Костя дедалі більше біситься через те, що все робиться не так, як він хотів (пусте, що й сам не може визначитися, як саме хоче - то дрібниці), а Денис все чіткіше розуміє - даремно він погодився на пропозицію приятеля. Але сьогодні він помітив ще дещо неприємне, а, може, навіть небезпечне.

Як гадаєте, чи прислухається Красовський до порад друга?

Продовження “Здавайся, сонце” вже на сайті!

- Та мені начхати на те, що ти мав на увазі. Просто зроби так, щоб Настя зрозуміла, що ніщо у порівнянні з тобою, - почувши це Ден просто прифігів. Його почулося, правда? Глянув на приятеля пильніше й зрозумів – ні, точно не почулося. Чоловік виглядав так, наче дівчина йому все життя зіпсувала. Очі блищали, ніби в лихоманці, губи міцно стиснуті, а пальці нервово перебирав. До речі про пальці… Око вже звикло до таких речей, то ж побачив білий слід на пальцях. Тонкий, ледь помітний – такий лишається, коли знімаєш обручку, з якою ходив все літо. Шкіра там лишалася блідою, і тому це було помітно.

- Костю, ти знову граєш? – подивився йому у вічі.

- Не твоє собаче діло, Міллере! – скочив на ноги й сперся донями об стіл так, ніби це була його єдина опора в житті. – Я взяв тебе заради єдиної мети, а ти й з цим впоратися не в змозі! Просто постав дівчисько на місце! Виконай те, за що просиш такі гроші!