– В тебе з ним щось було?

Це скоріше було не запитання, а підтверджений факт. Я застигла на місці. Бокал вина вислизнув з рук та впав на підлогу. Шматки скла розлетілися по підлозі.

– З чого ти взяв? – шоковано запитала я.

– Не відповідають запитанням на запитання. Я хочу почути конкретну відповідь, – його голос звучав так нахабно, що захотілося встати та піти, залишився його наодинці зі своїми фантазіями.

– Ні. Не було, – фиркнула я.

– Дивлячись на вас, я подумав...

– Подумав, – вставила слово я. — Що ж вам всім здається, що в мене з ним щось було? – злісно відповіла я.

Голод кудись зник, настрій зіпсувався повністю. Не хотілося нічого.

– Кому всім?

– Діма, Оля, а тепер і ти. Змовилися?

Якби це була перша підозра, я б не так відреагувала, а ця систематичність мене вже дратувала.

– Пробач, – відповів Саша.

– Ще одна розмова про Віктора, я переїду від тебе. Будемо жити окремо. Я не маю бажання кожен день виправдовуватися за нереальні стосунки. Вже наїлася цього болота протягом пів року. Вистачить, – категорично відповіла я. – Він мій друг. Мені байдуже – подобається тобі це чи ні. Я не збираюся псувати стосунки з ним, заради тупих фантазій.