Привіт, талановиті колеги і найкращі у світі читачі ❤️ Хотіла б сьогодні поговорити про фінал. Ми всі хочемо, щоб все завжди закінчувалося добре. Бо якщо "не добре", то це означає буде ще одна книга)))). Тільки кожен оце "добре" розуміє по-своєму. Іноді хеппі енд - це "жили вони довго і щасливо, бо більше так і не зустрілися". Чи відчували ви якийсь кислий присмак, коли головні герої пройшовши через купу перепитій і зрад находили в собі сили бути разом. Начебто вони втомилися від цих відносин, але автор не дозволив кожному піти своїм шляхом. І мало б бути радісно, та щось не тішиться. За законами жанру головна героїня має залишитися з прекрасним принцом, а злодій або виправитися або померти. А я от роздумую над фіналом своєї поки недописаної книги і відчуваю невимовне бажання залишити головного героя таким же покидьком, як на початку. Ну не хоче він змінюватися, не хоче... а вбивати жаль. Правда це розіб'є серце головній героїні. А продовження... Ну це вже буде не та історія. Не той присмак...
А як вважаєте ви? Що для вас хеппі енд?
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДля мене хепіенд - коли книгу дочитуєш до кінця. А не дочитую я книг ,де герої втомилися від зрад, а все одно зраджують і все одно разом, ніби в тюрмі. Ну якщо це не історія про середньовічний династичний шлюб, коли нікуди не рипнешся, хіба що героїню відправиш у монастир,бо безплідна. І то простіше відрубати їй голову. Бо так жити нудно, принизливо і трохи дурнувато. Інститут розлучення і великий вибір альтернативних партнерів в реалі існує. чому б і в книгах не дати змогу людям жити по-людськи? Чого це доросла людина має мінятися? Так не буває і не має бути. Особистість ціна сама по собі. І чого це розійтися - раптом трагедія? Неможливість розійтися, коли разом погано,втомливо і нудно - ото трагедія і є. Залежні взаємини - то фу в житті. Хоча в романах вони рулять )
Євгенія Чернюх, Але це і є соціальне досягнення.Яке позбавляє шлюб примусу і безвиході. Легковажність - це підлаштовування під чужу мораль, яка називає можливість не мучити нікого спільним проживанням в токсичній обстановці - легковажністю й аморальністю. У шлюбу немає ніякого сакрального змісту. Це юридичне закріплення деяких праві обов'язків. В основному - майнових. Власне шлюб так і виник - з необхідності їх оформити. Ніякого кохання або щастя чи хоча б безпеки шлюб не передбачає. А от розлучення як раз передбачає. Свобода - неоціненний дар. А примус у стосунках - то , звиняйте - збочення і злочин. Людина може і має себе утримувати сама, а не бути на утриманні й за це платити залежністю змушувати дітей засвоювати залежні відносин як стандарт поведінки. Саме зараз, коли можна і жити разом, і не жити, нічого особливого матеріально не втрачаючи, і проявляється сакральне значення взаємин. І воно не в тому,щоб терпіти й підлаштовуватись або ламати когось. Суть кохання в тому, щоб любити людину такою, як вона є. А не брати поліно і намагатись вистругати буратіну. Якщо людина уже одразу не буратіна,то це просто не та людина, з якою оформлюють шлюб.
Я десь читала такі слова від чоловічої статі,, я тебе дуже сильно люблю і все зроблю щоб ти була щаслива. но я такий як є і я незмінюся. но ти дуже добре знаєш мене найкраще за всіх, і сама знаєш коли краще тобі промовчати, а коли краще мене на щось спровокувати,, .Розуміння ,,щастя,, і ,,любити,, у кожного своє. Навіть у тих де ,,жили довго і щасливо,, не завжди все ідеально. Над ,,довго і щасливо,, треба обидвом плідно працювати над собою і для себе і для другої половинки. Для двох їхнє життя, відношення один до одного, кохання є хепіендом , а для інших таке ж саме є жахом. І деколи найгірший покидьок є найкласнішим чоловіком і батьком. Як веде вас муза так і пишіть
Наталія Онищук, Так, після завершення "В темноті" буде продовження Каменю)))
Якщо ви хочете йти за власним поглядом на життя - чому б і ні. Не всі стосунки закінчуються "довго та щасливо". Але, чи влаштує це читача? В мене є роман, де героїня повинна вибрати між зразковим залицяльником і людиної з найгіршою репутацією. З мінімальним шансом, що другий виправиться. Як ви здогадуєтесь, вибрала вона саме негідника. Декого це сильно розгнівило та розчарувало, але як на мене це був єдиний "правильний" фінал. То вибір тільки за вами, як за автором. До того ж, поганці у всі часи залишаються привабливими для жінок.
Очеретяна Кішка, Такі повороти направду мають право на життя і навіть поганці інколи заслуговують на хеппі енд) Я от у розгубленості між тим, як би правильно було і як хочуть самі герої)
Ну, тут питання в тому, в чому саме герой покидьок. Якщо він весь такий брутал, який готовий розчавити всіх за найменший непослух, але щодо героїні нормальний адекватний чоловік, то все ок. А от якщо він так поводиться і щодо коханої, то тут попахує аб*юзом. Якщо дівчина готова змиритися з роллю жертви й постійно жити в напрузі й сама його присутність робить її щасливою, то ок. Читачів це не дуже влаштує скоріш за все, але героїня буде задоволена)
Проте погоджуся з Ганною - можливо, варто змінитися саме дівчині. Змінити точку зору, так би мовити?
Олена Блашкун, Перейти на сторону зла ))))))) теж непогано)) а головне, не очікувано для читачів )) так багато цікавих думок, і направду, для кожного поняття хеппі енду своє. Для когось навіть роль жертви...
Якщо герой не може змінитися, то може варто змінитися самій героїні? Щоб стати щасливою заме з таким героєм.
Адже щастя (а як на мене почуття щастя героїв це і є ХЕ) має безліч граней, але в нього є одне правило, - воно повинно бути взаємним.
Ганна Зюман, Цікава думка))) так, ми часто хочемо, щоб люди змінювалися, адаптуючись під нас. При цьому навіть не задумуючись про те, що можливо, необхідно додати якихось зусиль для зміни себе самих...
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати