Сьогодні трохи продовжимо нашу гру! Все так само просто, читаємо уривок, обираємо, який зацікавив, переходимо на книгу =))) Але сьогодні впізнати книги вам буде важче, бо це будуть історії не в жанрі СЛР =))) 

Вижити в такому світі доволі складно. Доводиться весь час рухатись вперед або укладати хиткі союзи. На подобу нашого з Яром. Доля звела нас за прагматичних обставин, та ми зуміли повернути все на свою користь. Стати мостом, що з’єднав хаос і порядок. Він досі вперто не визнає, що йому подобається працювати зі мною, проте я точно знаю, що всі можуть спати спокійно, коли їх охороняє такий темний. 

— Вітаю, мене звати Ярослав, для друзів просто Яр. Забудьте все, що сказав цей жовторотик. Цей підлабузник зробить все, щоб не скидатись на оплату заряджання моєї Тесли. І повірте на слово – рахунок там чималий. Взагалі, скажу вам по секрету, я дивуюсь як його з академії випустили. Напевно диплом куплений. Якби не мій досвід і лідерські якості, то він би й досі патрульним працював. 

— Всі ми «уважно» вислухали его Яра, а тепер запрошую вас поринути в нашу історію. Ви самі побачите, хто з нас ще та заноза у добре відомому місці...

  КНИГА ТУТ

І все-таки це сталося. Якась сила ніби натиснула на мою голову з усіх боків, у вухах зашуміло… В одну мить я побачила картинку, таку чітку, немов усе це відбувалося в реалі, в кількох метрах від мене…

Я побачила свого брата з клинком у руці, а навпроти нього — його охоронця, Сема. Можна було подумати, що вони просто розважаються або тренуються, але коли я уважніше придивилася, то побачила, що то йде справжній бій, вірніше, навіть бій не на життя, а на смерть…

Я скрикнула, і видіння зникло. 

 КНИГА ТУТ

—...Він знав, що ми будемо тут, – я сів на мотоцикл. Вже було доволі темно. Нічні вулочки околиць Києва освітлювалися не так гарно, як центр міста. – Рома, Аля та Ден — в машину. Юмі, на роліки, – я простягнув їй трос. – Швидко!

— Задовбав вже командувати! – крикнув Рома, але все одно побіг до нашої тачки.

Водити Рома вмів круто. Йому реально можна було йти в якісь гонщики чи що... Саме тому йому довірили цю Audi R8. Чорну її було майже непомітно вночі. 
Та сам Рома орієнтувався на будь-якій місцевості. Все через те, що його здібність була радарного типу — він був емпатом і відчував все живе навколо, а також міг читати думки певного роду...

За Ромою бігли й наші цілитель та танк — Аля і Ден.

Аля була милою красивою дівчинкою, котра явно симпатизувала Дену. Сам Ден реагував на дівчину доволі стримано, що не скажеш про Рому, котрий постійно витріщався на нашу блондиночку...

— Ти чуєш хоч щось? – знов звернувся я до Роми. 

Все ж, саме його навички зазвичай були критично важливими для нормальної роботи нашої команди...

 КНИГА ТУТ

Ну що, було важче? Діліться враженнями!

Приємного читання! Також хочу нагадати вам, що зараз в нас з Марʼяною йде активна щоденна викладка двох історій, а саме любовного романа про таємний клуб-гру на бажання між босом та підлеглою ("Фантазії мого президента")  та історичний любовний роман про шістьох спадкоємців, три з яких - несправжні, і точно не ті, про яких ви подумаєте ("Останнє слово за переможцем") 

Дякую вам за підтримку мене і моїх книг!

Ваша Влада =)