Поцілунки від болю

Зізнавайтесь, кого в дитинстві лікувала поцілунками?) А може й досі лікують?) "Закохану" на диво читають, хоч вона вже давно закінчена. Не знаю чим вона вам сподобалась, але дякую. 

Тепла долоня обережно торкнулася щоки, повертаючи обличчя вбік, а за нею м'які губи поцілували синець на вилиці, змусивши скривитися. Я намагалася відірватися думками від гарячого дихання, яке віддавалося хвилюванням у грудях, але навіть тупий біль не міг перебити його. М'які, теплі губи плавно опустилися нижче, на щелепу, щоб за мить залишити вологий слід нижче — на шиї. Задушлива хвиля відібрала будь-яку витримку, змушуючи розплющити очі.

— Ти всіх так лікуєш? — прошепотіла я перше, що потрапило в голову.

— Ні, я взагалі вкрай рідко займався цим, — зам'явся елієць, поправляючи руде волосся. — Тобі не приємно? — він стурбовано погладив шию, намагаючись перевірити, чи повністю зник слід від рук, які мене душили.

— Приємним навряд чи назвеш, — «Тому, що це надто поглинало».

— Я постараюсь м'якше, вибач.

— Дякую. Ти навіть не уявляєш, яке це полегшення.

— Я? – лукаво посміхнувся чоловік і на його щоках з'явилися ямочки. Пальці закопалися в моє волосся, відтягуючи голову назад і відкриваючи доступ до шиї. Ще один поцілунок і тихий шепіт: — Я відчуваю те саме, що й ти. Кожен. Дотик. Який. Віддається. В тобі.