Привітусики, дорогенькі!

Як мені часто доводиться казати
Як я люблю казати — краще пізно ніж ніколи.
Саме тому зі своїми привітаннями вриваюся в ваш вечір майже о 22-й годині.

Сьогодні — день письменника, а отже наше із вами свято, колеги.
І я хочу привітати кожну авторку та кожного автора Букнету.

Хочу подякувати їй та йому за ті історії, ті світи, тих персонажів, що вони їх дарують читачеві щодня. Хочу побажати кожному та кожній знаходити спокій у власних книгах. Знаходити в них спрагу до життя. Знаходити в них свій дім. І, головне, не перегорати до улюбленої справи.

Я хочу побажати вам завжди знаходити теми для письма. Хочу побажати слухняних героїв (або ж хоча б не таких шибеників, через яких доводиться по кілька разів переписувати книгу). Хочу побажати менше сюжетних дір та більше інтриги й цікавих поворотів.

Ще бажаю читачів та віри у себе. Особливо віри у себе. І, обов'язково(!), натхнення! Нехай Муз чи Муза не покидають вас ні на хвилинку.

Творіть, любі, творіть, творіть і ще раз творіть,
бо світу потрібні ваші історії, потрібні ваші світи та ваші герої.
Світу потрібні талановиті ви!

Зі святом, дорогі колеги.
Всіх міцно обіймаю...

...ще побачимося,
ваша Ві ❤