З Днем Письменника! Новини, новинки, подаруночки)

Вітаю, любі читачі і колеги!  

Сьогодні міжнародний день письменника. Мріючи з дитинства про цю роль, не думала, що колись зможу сказати, що це і моє свято) 

А сьогодні вітаю своїх колег, бажаю натхнення, енергії, часу і крутих ідей!

І вітаю та дякую нашим читачам. Без вас не було б нас! 

Дякую, що читаєте, переживаєте, підтримуєте і авторів, і героїв! 

***

І до новин!

Моя книга “Випадкова Снігуронька для циніка”

завершена, дякую всім, хто був зі мною і героями!

А хто любить читати вже завершені книги, саме час приєднатись)

Уривочок з історії:

– Лізо… я віддам все що попросиш, фірму, квартиру, все! Тільки скажи, де Дана. 

– Он як ти заговорив! Ні, мені це не треба. І тоді не потрібно було. Зараз все по-іншому, від мене, як від совісті, не відкупитись. Чим швидше зрозумієш, тим більше шансів ще побачити свою Дану. А, ти ж не бачиш! Упс, як не зручно! 

Знущається. Як завжди любила робити. Та зараз мені байдуже, я не відчуваю до цієї жінки нічого. Абсолютно нічого, пустота і темрява. Я більше не боюсь її бачити, чути, не тривожусь, що якісь затаєні почуття до неї можуть ожити. Не можуть. Немає почуттів. Тільки страх за Дану, лють на себе, свою безпомічність і прокляту сліпоту! Якби я міг бачити, то допоміг би Дані, захистив її! Якщо, звісно, не пізно…

– Лізо, де Дана? Що з нею? – Від страху за Дану бракне повітря, здається, що легені стискає сталевий обруч. А в темряві в очах наче спалахи, певно, від напруження. 

Я не знаю, що робити, але сидіти просто так не можу. 

Та не встигаю я зробити й кроку, як чую звук глухого удару і падіння. Якісь рухи, зовсім поруч, а я безпомічний, я не можу допомогти Дані!

Читати завершену книгу можна тут) 

***

Хочу також запросити до своєї новинки, яка набирає обертів. 

Її атмосферу прекрасно передає арт) Знайомтесь: 

Уривочок: 

– Я наче живу не своїм життям. Чужим якимось. – раптом говорить. – Наче я, то не я.

– Так і є, Стасю… Що ти пам'ятаєш про себе? Хоч щось? 

– Артем казав, що я вчилась на лікаря, і що ми мали одружитись до війни. А як це, “до війни” я не пам'ятаю. – розводить руками і поправляє неслухняне пасмо. 

– Я розкажу тобі. Я спробую… 

– Мій лікар казав, що я потрапила в аварію і дуже вдарилась головою. Артем весь час був поряд, не відходив від мене в лікарні. 

Не відходив! Звісно! Стискаю кулаки, щоб зібрати себе докупи і промовчати. Не відходив, як змія, що вжалила свою жертву і чекає доки подіє отрута! Він чекав, чи скаже щось Стася, чи пам’ятатиме! 

– Що з тобою? – пильно дивиться в очі. 

– Нічого, рука болить! – знаходжу відмовку. – Що тобі ще розказував Артем? 

– Казав, що ми були щасливі разом. Любили одне одного. І… мені було шкода, та я нічого не пам'ятала. І… нічого не відчувала, наче він чужий. А потім він показував фото. В нього було багато наших спільних фото…

– Не ваших спільних! На фото був він і Владка, Стасю! – таки зриваюсь! Клятий покидьок, він видавав його з Владкою фотографії, щоб переконати Стасю! 

Встаю, ледь не перекинувши пусті тарілки.

Не можу! Просто більше не можу! Ладен розірвати його на шмаття. 

Читати можна тут. 

***

А тепер хочу познайомити вас з новинкою від колеги) 

Вона сподобається тим, хто, як і я, любить сильних, вільних героїнь, що якщо й троянди, то з величезними шипами) Книга неймовірна динамічна і емоційна, власне, як всі твори неперевершеної Каміли Дані. Щоб читати - натисніть на картинку. 

"Бій без правил"

❗️Вразливим не входити❗️

Мирон:

Я не шукав — знав, що рано чи пізно вона з'явиться. Приповзе, погань, прямо до рук. І цей день настав. Тільки я не очікував, що у неї в руках буде ксива головного прокурора країни. Я не маю наміру так просто здаватися, бій без правил набагато краще, ніж миттєва поразка.

Софія:

Я готова до бою за справедливість, адже тепер я і є та справедливість. Тепер я — закон. Правда і найбільше зло!

***

Ну і до маленьких подаруночків.

Ловіть: 

“Ескорт для Монстра” Kar89qG-

“Медсестра для бандита” CpM5b8Ni

***
Приємних вражень!