Вітаємо!

Всім привіт! 
Для тих, хто із нами не знайомий - ми дует, пишемо разом з 2015 року і наш основний жанр - це сучасні любовні романи. 
Для тих, хто давно за нами стежив - ну от ми і тут. Дійшли)

Від сьогодні розпочали безкоштовну публікацію роману "Відхід на друге коло" - з нього і почнемо знайомитися. 
То ж ласкаво просимо. 

Їх розділяли два сходові прогони та двадцять чотири східця. Тисячі метрів між небом та землею та його ліжко на станції швидкої допомоги. Чужі життя та чужі смерті. Їх розділяло минуле, в них не було майбутнього. Тільки сьогодення, після якого їм доведеться піти – кожному у свій бік. Але будь-який відхід може бути лише відходом на друге коло. Варто лише один раз вирішити

Вона зробила ще кілька кроків, коли її погляду відкрилася зворушлива картина, знайома багатьом із самого дитинства. У кімнаті, на її дивані, на її подушці та під її ковдрою безтурботним сном немовляти спав собі незнайомий бородатий чолов’яга. На підлозі стояла пивна пляшка. На журнальному столику знайшлася пачка чіпсів.

Ксенія прислухалася. Жодних інших звуків, крім тихого сопіння незнайомця, чути не було. Тому напрошувався висновок: сам.

Вона підійшла до непроханого постояльця і, розмахнувшись, вліпила йому дзвінкого ляпаса. Тієї ж миті відстрибнувши на достатню відстань, щоб він до неї одразу не дотягнувся. І це вона зробила точно не дарма. Бо руки у чоловіка були довгі. Та й сам він, як виявилося, мав не найдрібніші габарити – це Ксенія мала можливість оцінити, коли відразу після її ляща він підхопився з дивана, різко сів и викинув вперед кулак, ніби даючи здачі.

Кудлатість на його голові в цей момент була абсолютно чарівна, відповідаючи виразу морди, яка ще не прокинулася. Наступні кілька секунд він мовчки дивився на неї – але, здається, після сну й досі нічого та нікого не бачив.

На відміну від чоловіка, Ксенія не мовчала.

- А ну геть пішов! – окреслила вона власну позицію. І, мабуть, самим лише звуком свого голосу завдала йому страшенних фізичних мук – інакше як ще трактувати страждання, що спотворило бородату пику?

- Не галасуй!

- Я ще не починала.

«Зломщик» насупився і відкинувся назад на її (!!!) подушку.

- Хазяйка, чи що? – прикривши очі і масажуючи пальцями скроні, уточнив він.

- Не твоя справа. Забирай своє добро та тупай звідси.

- Та не репетуй, кажу! Зараз голова лусне.

- Мені байдуже! – повідомила Ксенія. – Тут тобі не пункт соціальної допомоги і, тим більше, не нічліжка.

Чоловік скривився, подивився навкруги, підтягнув ковдру і підхопив з підлоги почату пляшку. Жадібно сьорбнув. Знову скривився. І глибокодумно промовив:

- Видихлося. То ти господиня чи ні?

- По-доброму не підеш?

- Та піду я! Дай оклигаю, – пробурчав «зломщик». – Так от, зоре моя... Замок, як ти вже зрозуміла, доведеться новий ставити... Я не ризикнув врізати без твого схвалення. А ось труби міняти довелося, вибач, дорогенька. У ванній прибратися... ремонт зробити... то вже сама. Але труби я поставив нормальні, німецькі. Старі зовсім прогнили... і кахель у сумному стані – повіддувалося все після потопу. Коротше, ти дівчинка начебто вже велика – то розберешся, - наприкінці цієї тиради, яка, безсумнівно, нелегко йому далася, він зробив ще один великий ковток пива з пляшки.

- Мені в психлікарню телефонувати чи поліцію? – цілком серйозно спитала поради Басаргіна.

- Краще одразу в Павловську дзвони, я там головного лікаря знаю. Ти мене чула взагалі? Агов! У тебе труби прорвали, потоп був!

У тексті є: #сильна героїня #впертий герой #складні стосунки #відверто та емоційно