Вітаю, мої любі, зі святом!!!

Сьогодні діє знижка на неймовірну історію кохання Анастасії-Валерії та Андрія.

В ній на вас чекає захоплива історія першого кохання, розлука та зустріч через роки.

Зустрівшись через час, герої відчувають той самий потяг та магнетизм, що багато років назад, та час і обставини зробили свою справу. Обоє підозрюють, що знайомі одне одному та не можуть віднайти ту ниточку, яка б підтверджувала це, до певного часу...

                                 Крила рудого Янгола

Уривок.

Впершу чергу бажаю нам всім миру, спокою та перемоги. За ишку в родинах і міцного кохання вісім та віри  у найкраще.

Андрій сидів за кермом з опущеним склом на дверцятах. Його роздуми розбило бурчання двох літніх жінок. Однієї пишнотілої, іншої худорлявої. Він знав їх, — це тітка Зіна з тіткою Зоєю. Ще ті штучки в молодості, а зараз ось місцевий Google.

— Ось це, осьо, бачила?!! Вчора вночі, ту руду байкери привезли, а нині дивись, знов той на бобику приїхав.

Андрій посміхнувся вслухаючись у бубоніння бабусь.

— Ото живе. — Знову кинула невдоволено пишнотіла тьотя Зоя.

— Авжеж! — Погодилася худорлява тітка Зіна. — А потім плачуть, що їх чоловіки кидають. Самі ж не промах.

— А бачила... — Продовжила тьотя Зоя, та враз замовкла, адже двері під’їзду відчинилися. З них вийшла руденька.

Йшла впевнено легкою ходою. Андрій замилувався. Красиво вкладена зачіска, робила її іще милішою. Жінка одягнена у білосніжну сукню з закритою зоною декольте, з довгими рукавами. Біле мереживо їй личило. Під мереживом знаходилась біла тканина, яка слугувала основою сукні.

Особливої зваби Анастасії надавали білі чоботи на платформі спереду, і тонкій шпильці позаду. В одній руці жінка тримала клатч в тон сукні. Андрій не міг відірвати очей. — Вона янгол! Лише коли вона підійшла ближче, він таки вийшов з авто, привітавшись, впевненої ходою подався відчиняти їй дверцята пасажира.

Анастасія шалено хвилювалася галантність шефа зводила з розуму. Якби хтось не знав їх, то точно подумав би, що вони коханці.

— Бачила, бачила..? Як пішла?!! Наче сама королева.

— А нагла яка?!! Посміхається, та ще й вітається... — Бубоніли бабусі.

Андрій посміхнувся, сідаючи в авто. Жінки однозначно заздрили юності та красі його підлеглої.

— Ви за швидко прийшли, — жартував шеф запускаючи двигун автомобіля.

Анастасія повним нерозуміння поглядом глянула на шефа, який виглядав надто галантно. В темно-синьому діловому костюмі з краваткою та в білосніжній сорочці.

Андрій зрушивши з місця пояснив.

— Доки вас не було, я мав можливість послухати, деякі пікантні дрібнички з вашого особистого життя. — Посмішка вигравала на обличчі чоловіка.

Анастасія напружилася, зрозуміла про, що говорить шеф.

— Місцева, Вікіпедія, донесла?!!

— Не зовсім донесла, — не погодився шеф. — Так обговорювала ваше особисте життя на порядку денному.

Руденька зітхнула й додала.

— Повірте мені, що в них, як і в нашої верховної ради, діло далі слів не піде, і толку не буде. Хіба, що нерви попсують.

— Я з вами згоден, але я, не дослухав. — Не погоджувався шеф.

— Це на краще, — посміхнулась Анастасія.

— І, що ж це за байкери були? — Перемикаючи швидкість поцікавився Бойко.

— Так один товариш. — Вдавши безтурботність, обманула Анастасія. Вона не розуміла чому, але їй хотілося це сказати. Мабуть, щоб подратувати шефа. Але чи йому не байдуже?

— Це, мабуть, той самий, що перевозив вас у лікарню? — Напружено поцікавився Бойко. Йому це все чомусь не подобалось.

— Ні, тоді це був коханий моєї подруги. А вчора... — Вона замовкла і холодно запитала. — Втім, яке це має значення?

Бойко дратувався, «— Яке це має значення???» Ця фраза зачепила його, й шалено бісила, але він змушений поки змиритися. Її особисте життя — це її особисте, воно його не обходить, якби це прикро не було.

P.S.

Спасибі всім за підтримку!!! Бережіть себе! Обіймаю та ціную кожного!!! Лія Тан.