Майже кінець

Вітання усім, хто читає цей блог! Книгу "Поневолена" майже завершено! Уже завтра вийде остання глава. Передплату буде завершено й книга надійде у продаж, а це означає, що ціна на неї зросте. Тому якщо ви хотіли придбати книгу, але досі цього не зробили, то встигніть її купити сьогодні, поки ціна ще низька.

А для тих, хто ще й досі не знає про що ця книга, даю невеликий уривок:

Коли Оксана нарешті відпускає свого чоловіка, одразу ж вітається з іншим. А я, пригледівшись до його обличчя, завмираю від того, який він вродливий. Найпершою впадає в очі доброзичлива посмішка, потім – куртка нарозхрист, під якою одягнена лише чорна сорочка. На думку приходить тільки одне – гарячий, раз не боїться морозу. Мимоволі усміхаюся, але рана на губі дає про себе знати, тому одразу ж пригадую, що переживала зовсім нещодавно, ще сьогодні зранку. Втім, роздивлятися незнайомця не припиняю. У нього смугляве кругле обличчя з легкою щетиною, прямий ніс та темне не надто довге волосся, що вкладене назад. Широкі брови здаються насупленими, але привітний погляд робить вираз обличчя добрим. Чоловік міцний, високий. У порівнянні з тендітною Оксаною, вищий на дві голови. 

Він одягнений у темний одяг і чорні черевики, руки засунуті в кишені куртки.

На вигляд я б дала йому від тридцяти трьох до тридцяти шести років.

Вони про щось розмовляють сміючись, але я не чую. Лише заворожено дивлюся на його щасливу посмішку. Розумію, що мені хотілося б, аби такий чоловік був поряд зі мною. Інтуїція підказує, що з ним нічого не страшно. 

Через кілька хвилин бачу, що він збирається йти та відчуваю розчарування. Я потребую більше цього незнайомця. Але рівно до того часу, як він нарешті полишає свої кишені, аби потиснути на прощання руку Оксаниного коханого. Мене охоплює неприємний відчай, адже я бачу на його безіменному пальці обручку. Вдруге йти однією й тією ж забороненою стежиною я не збираюся.

Подаруночок❤️    qvDSmBke (активовано)

Гарного всім вихідного!❤️