У зоні ризику 2: Спадкоємиця / завершено

«У зоні ризику 2: Спадкоємиця» 

сильна героїня, протистояння героїв, сильні почуття, безкоштовно

***

— Ви винні мені танець, Кетрін! — сказав чоловік й, взявши мою руку, повів у коло закружених у танці.

— Що ви тут робите? — оглянула чоловіка. Він був у класичному чорному костюмі та білій сорочці з метеликом.

— Працюю, — опустив голову й всміхнувся.

Наші погляди зустрілися. Росс обережно поклав одну руку на талію, а іншою взяв мою руку. Наші пальці переплелися, і я голосно видихнула.

— Сподіваюсь, що я не знайду на сукні новий пристрій прослуховування, — дошкульно сказала.

Росс хмикнув і покрутив мене навколо осі.

— Як вам вечір… благодійний вечір?

— Ви єдиний приємний момент цього… вечора, — засміялася. — Говорю щиро!

— Гм, а як же ваш принц Олів’є Рамон?

— Прекрасний принц після дванадцятої години ночі перетвориться на агента ФБР, а Попелюшка — на зловмисницю!

— Кетрін, ти зовсім не схожа на зловмисницю! На Попелюшку також! Я б посмів сказати, більше схожа на Королеву!

— Дійсно? — не втримала усмішку й відвела погляд від чоловіка. Не вистачало ще фліртувати з агентом ФБР. — Ви помиляєтеся, агенте Россе.

***

Схилила голову на сидіння й, не відводячи погляду від чоловіка, щиро усміхнулася. Так, після всіх подій я щиро усміхнулася, хай хоч й зовсім трішки, але це, мабуть, вперше за останній час.

Я сиділа в машині чоловіка, якого ледве знала, і, якби дивно не звучало, якому довірилася та поряд із яким відчула себе в безпеці. Тривожні думки на мить покинули мене, я ніби зробила те, чого так довго не могла, а саме вдихнула на повні груди та на якусь долю секунди відчула, що таке жити без тривоги й страху. Я дивилась на нього: такий зосереджений на дорозі, спокійний, як мені не вистачає його спокою в багатьох моментах, але зараз його спокій якимось невідомим мені шляхом передався мені. Я це відчувала на клітинному рівні. Я не знала, що буде з нами завтра, як все обернеться надалі, але знала точно, що не хочу втрачати цього чоловіка, але йому про це знати не потрібно, принаймні поки що...