Вітаю!

Щиро дякую вам за підтримку історії Каті та Дена. Ми повільно, але ми ідемо до фінішу, і я планую завершити її на початку наступного тижня. 

Хто ще хоче купити по ціні передплати зможуть це зробити протягом тижня, а після закінчення ціна відповідно зросте. 

Уривок з оновлення:
— Дене, — проводжу подушечками пальців по його гладкій щоці, — сміття з дому не виноситься. Як не крути, вона — твоя матір. І ганьба, якщо буде — усім, не лише їй. Давай просто не пускатимемо її в наше життя. Замінимо замки, можемо навіть універ змінити, не знаю.

— Квартиру продамо, купимо іншу, і роботу я зміню, — спіймавши мої пальці, підносить до губ.

Я боюся, але і зізнатися потрібно. У всьому. Але спочатку телефоную на роботу. Брешу, що температура під сорок. Не зможу сказати правду, і навіть не намагаюся.

Вже вдома, попивши чаю з ромашки та поклавши Джою собі на коліна, я наважуюся сказати, що сьогодні проговорилася преподу і про його симпатію.

— І так це знав, — бурчить у відповідь. Згрібає порожні чашки та відразу йде мити.

— Дене, — мені боляче дивитися на нього такого напруженого, — він мені ніколи не подобався.

— Я тобі теж не подобався, — відмахується.

— Неправда, — відпускаю Джою. Підходжу ближче, обійнявши його зі спини. — Я просто боялася підпустити ближче, була наслухана про твої подвиги та одноразових дівчат. Просто боялася і не знала, який ти насправді. Напевно, він усім розповість, — у мене немає сил картати себе. Втома накочує хвилями, і якби не Ден, сумніваюся, що змогла встояти б на ногах.

evqlOZaH

На наступному тижні планую опублікувати новинку. 

Це історія двох друзів мажорів, і дуже відкритої та доброї дівчини.

Уривок з майбутньої новинки:

— Ні, так не цікаво, — крутить носом Родіон. — Це одинадцятий клас, треба щось грандіозне.

— Наприклад? — напевно, щось вигадав.

 Я не проти. Однаково в нашій школі зовсім не цікаво.

— Рандомно вибираємо номер школи. Переводимося туди та спокушатимемо найзатятішу заучку. І хто першим закохає її у себе, — хитро примружується, — матиме три бажання.

— І в чому прикол? — ідея цікава, але все-таки… Таке можна і в нашій школі зробити. — У мене гарненьке обличчя, сам знаєш.

— Ні-і-і, — хмикає. — Ти забудеш, що у тебе родаки депутати. Про круті тачки й так далі.

— Окуляри, лахи з ринку, — спалахую ідеєю. Родакам діла немає, як і де я вчуся. — Зараз же наберу татового секретаря, нехай готує документи на переведення.

— У нашому місті двадцять чотири школи, — Рад починає шукати нам якомога тепліше містечко. Запускає генератор.

— Двадцять один! — показує результат, поки я пишу секретареві свої вимоги.

— Ну що ж, — роблю ковток коли, передчуваючи початок цікавенького, — підбадьоримо школу номер двадцять один! — ржу. Ще тиждень є, щоб увійти до образу.

❤️М.К❤️