Привіт, дорогенькі!

Підготувала для вас блог із сьогоднішніми знижками)))

Навчи мене вірити

зі знижкою можна придбати лише сьогодні. Уривок:

— Ти? — спитав вражено, коли дівчина наблизилася. — Що ти тут робиш?

Вона стиснула плечима і, кинувши теку на стіл, схрестила руки перед собою.

— Це знову ти? — спитала стомлено. —  Схоже на те, що переслідую тебе...

— Як ти взнала, де я? — спитав різко.

— Через вікно тебе побачила. Дай, думаю, зайду, провідаю старого друга. Як життя? Як справи? Сумління не мучить? — скривилася насмішкувато.

— Я не взяв з собою твоєї флешки. Вона в мене вдома. Домовмося де й коли і я поверну її тобі... 

— І гроші за камеру... — додала вимогливо.

— Ти ж сама її вирвала з моїх рук! — обурився чоловік.

— А яке ти мав право брати її до рук? — парирувала шатенка.

— А яке мала право ти фотографувати мене без мого дозволу? Розповісти тобі про закон, який забороняє втручатися в особисте життя людей?

— Розповісти тобі про моральну компенсацію за напад на вуличного фотографа-волонтера? Потішмо пресу, нехай відірветься... Здається, ти любиш статті про себе... — вона була геніальною в своєму вмінні сваритися і в своїй нахабності, чим надзвичайно дратувала. Адже ж справді може розповісти цю історію пресі, а Ларову зараз так не потрібен гам навколо своєї особи. Можна було б залякати, але здалося, що відкупитися легше. Тим паче він не виправдовував таких вчинків.

#інтриги #жінка-бос #емоційно #слр #гумор 

А також знижки колег:

"Мажор" від Ксенії Чейз

"Кохання за контрактом" від Ксенії Чейз

"Полонянка" від Кристини Асецької

"Троє в будинку, не рахуючи дитину" від Мар'яни Долі і Холод Влади

"Ісая. Реванш" від Анни Харламової

А ще не можу не запросити до свіженької глави свого роману.

А ось уривочок з учорашньої, щоб не спойлерити, хто ще не читав нової)))

Я ніжно забрав з її рук мікрофон і майже непомітно дістав з кишені коробочку. От вже ніколи не думав, що робитиму це перед усім універом, батьками і навіть знайомими людьми.

— Я не вмію говорити так красиво, як Ярослава, — розпочав я. — Але для мене цей день справді дуже особливий. Я хочу подякувати нашому улюбленому універу за мудрих викладачів, вірних друзів, за знання і за те, що тут зустрів найкращу дівчину на світі. Ярочко, я не боюся перед усіма цими людьми сказати, що неймовірно тебе кохаю. Ти зробила мене кращим. Ти - це найбільше, що я маю. І тому я хочу тебе спитати, — я опустився перед нею на одне коліно і нарешті підніс їй вже розкриту коробочку, з якої сяяла обручка. Ні, не з діамантом. З рубіном у формі серця. Яра закрила обличчя рукою і навіть припинила плакати. Зал загудів, а я, майже не думаючи, що на мене зараз дивляться наші батьки, трохи тремтячим від хвилювання голосом, продовжив фразу, яка зависла в повітрі: — Ти згодна розділити зі мною життя, так як розділила ці роки навчання? Ти будеш моєю дружиною?

⬇⬇⬇тисніть сюди⬇⬇⬇

Кохання (не) забути. Заручені долею

Підписуйтеся на мою сторінку, щоб не пропустити новеньке)))

Зовсім скоро на вас чекає пристрасна гаряча дахозламна історія від нашого з Анною Пахомовою дуету))))

З любов'ю ваша Юліанна)))