Опублікувала нову главу "Детективів з Яспісу", дуже сподіваюся, що вона не розчарує тих, хто читає цей твір.

Одразу скажу - главу довелося розбити на дві частини, бо вона якби я вмістила все що хотіла, лише в одну - вийшло б полотно тексту. Кому як, а чисто інтуїтивно, коли пишу, не люблю занадто великі глави. Щось всередині вимагає скорочувати, якщо вже виходить понад 7-8 сторінок. Оскільки більше частина наступної глави вже готова, то може я викладу її вже завтра - якщо буде час фізично це зробити. Бо, чесно скажу, за компом і так багато сиджу, хочу також і фізично попрацювати - на нашому складі (плетемо сітки для ЗСУ й не тільки).

Главу, що викладено, присвячено опису університету Грінвіч-Столоу. Далі цей запис читайте тільки після того, як прочитали главу - це якщо не любите спойлерів. Сюжетних спойлерів у цьому записі не має, та все ж таки, якщо ви взагалі не любите жодних спойлерів - краще читайте це пізніше, після прочитання глави.
 

Отже!

На іншому сайті, де я також публікую "Детективів" мені якось сказали, що атмосфера Гринвіч-Столоу нагадує мікс міського фентезі, Звірополісу та Гаррі Поттеру. Мене це певною мірою розвеселило, бо я, коли писала, взагалі про такий мікс не думала (а схожість є, визнаю). Думала зовсім про інше.

Наприклад, згадані "живі сходи" та їхній опис - це більш-менш точний опис моїх думок, коли я підіймаюся до себе на 11 поверх. Я зазвичай це роблю навмисно - як зарядку, але іноді ну дуже хочеться скористуватися ліфтом, а саме в цей момент він з якоїсь причини недоступний.

Щодо власне будівлі Гринвіч-Столоу. Перше, що мені прийшло на згадку, коли я подумала про неї - ось ця картинка:


Це скрін зі старої гри - Syberia. Я грала у неї в дитинстві та, мабуть, вона стала для мене першим твором у жанрі "стимпанк". Через це вона мене вразила ще більше, бо ніколи не бачила до цього такі чудернацькі механізми. Тому, я запам'ятала всі арти й локації з цієї гри досить добре.

І саме їх я згадала, коли почала писати про Яспіс та Гринвіч-Столоу. Їхню атмосферу я частково намагаюся зберегти у себе. Але до цього ятакож додаю елементи, важливі для мене особисто.

Наприклад, дах Грінвіч-Столоу прикрашено скульптурами через це, що то є своєрідною відсилкою до маріупольського Драмтеатру. 

Ось так вони виглядали. Вони не дуже старовинні, будівлю театру побудовано лише у 60-х роках, але вона має якесь сакральне значення для тих, хто там... жив? Мені просто захотілося зберегти частинку цього символу у своєму творі.

Більше зображень для візуалізації глави, як завжди, додаю у свій профіль в Інстаграмі, бо тут купа зображень має негарний вигляд. Кому цікаві "Детективи" чи просто хочеться фентезійної атмосфери, щоб забути трохи про сучасність, - обов'язково подивіться.