Знижка 12% на Юлію та Тимофія.

Вітаю, мої любі натхненники!!!

Щиро сподіваюся у вас все добре. Ви у теплі та безпеці. 

Хочу повідомити, що сьогодні діє знижка на роман "(Не) покірна". Це історія Юлії та Тимофія. Випадкова зустріч цих двох на дорозі, змінила їхні долі. Запрошую до історії наповненої, пристрастю, пригодами, та непокорою героїні.

                                                       ЧИТАТИ ТУТ

Уривок.

Тимофій виплив з-під води, і побачив на краю басейну свого заступника Романа. Він доплив до краю басейну.

— Кого я мало не розстріляв вчора? Холодно поцікавився він, взявши келих з віскі, який стояв на краю басейну, а поруч стояла пляшка із питвом. Він одним махом осушив келих, й глянув на заступника, який дивився на нього з верху в низ спопеляючим, повним осуду поглядом.

— Хто він? Мабуть, синок, якогось цабе? Не мовчи! — Зірвався Фабіян.

 Поставивши келих, знову плюснувся під воду. Обпливши басейн по колу, повернувся до Мишкова.

— Хто той шмаркач? — Знову роздратовано запитав чоловік, у басейні його слова відлунювалися в стінах не маленького приміщення. Він добре знав свого заступника, отже, щось серйозне, якщо Роман прийшов до нього з таким виразом обличчя.

Роман ногою копнув спочатку келих у воду, а за ним відправилася пляшка. Він присів біля басейну й буквально прошипів.

— Ти збив жінку.

— Що? — Зірвався Фабіян. — Це була баба?

— Зав'язуй тусити. — Наказав Роман. — Побиваючись за однією, ти мало не позбавив життя іншої.

Тимофій не хотів вірити у те, що чув. Він був переконаний, що заступник його розводить, аби допекти.

— Досить, Роман! Ти, що мене за лоха тримаєш? — Це був пацан!

— Це була жінка! А переплутав ти її з хлопцем тому, що вона була одягнена у байкерське спорядження та шолом.

— Та ну на фіг. — Не вірив Тимофій. — Ти хочеш сказати, що ця коза вистрибнула мотоциклом на тротуар, і погнала мов навіжена.

— Ти грозився зброєю, хлопці ледь втримали тебе. — Роман зітхнув. — Тобі пити не можна. Досить! — Роздратовано кинув чоловік біля басейну.

Тимофій відкинувся на спину у воду, переварюючи почуте.

— У неї хоч водійське посвідчення є? — Вчепився він.

— Є! — Нервово кинув Роман. — Дві категорії: «А» і «Б».

— Скільки досвіду за кермом? — Плескаючись у воді поцікавився Фабіян.

— Офіційно дванадцять. — Фиркнув Роман й роздратовано додав. — Ти розумієш, що міг вбити її, а їй лише тридцять.

— Не юна. — Лиш холодно кинув з води чоловік.

— Ти псих, Тім. Ти розумієш, що вона перелетіла через руль, і якщо нічого собі не зламала, то це диво. Якби все було серйозніше, то я б зараз бігав, як ненормальний, щоб все владнати, доки ти відмочуєш свій зад в басейні. Ти надто зациклився на Лізі. Відпусти її. Вона дитина в порівнянні з тобою, їй лише двадцять два, а тобі вже сорок. Схаменися. — Чоловік нервово закрокував по периметру басейну. — Вона закохалася в однолітка, і зауваж прийшла та сказала тобі про це, а не крутила шури-мури у тебе за спиною. Зрозумій! — Ілону тобі не замінить ніхто, і не варто знущатися із себе і з тих дівчат, які ведуться на твої статки. — Він повернувся обличчям до шефа. — А щодо цієї жінки на яку ти наїхав, відео з реєстратора в тебе на пошті.

— Збери всю інформацію на неї, від народження по сьогодення, навіть до аналізів крові. — Холодно наказав Фабіян.

— Тім, навіщо тобі це все? — Не розумів Роман.

— У тебе часу до п’ятниці. — Лиш відсахнувся Тимофій, холодно наказавши. —

Залиш мене. І ще, мене ні для кого немає.

Роман зітхнув, шеф не в собі.

— Не пий. — Лиш попросив він на прощання, й покинув приміщення басейну.

Тимофій знову занурився у воду, а слова Романа ще дзвеніли у вухах. — Ілону тобі не замінить ніхто. — Так, її ніхто не замінить, вона була одна така. Одинадцять років минуло, після тієї фатальної втрати, а він все не міг змиритися, не міг забути.

Ціную, обіймаю. Бережіть себе та рідних. Завжди ваша, Лія Тан.