Вітання усім, хто читає блог! Сьогодні діє максимальна та єдина знижка в передплаті на книгу "Поневолена".

До кінця передплати знижок більше не буде, тому ви маєте можливість лише сьогодні придбати книгу за найнижчою ціною.

Анотація до книги:

Правду кажуть, що на чужому горі щастя не збудуєш. Але я була занадто засліплена відчуттям перемоги, аби думати про якісь старі приказки. Чоловік, якого я забрала в іншої, виявився безжалісним тираном, а моє життя з ним — зовсім не схожим на казку, яку уявляла. Він ненавидить мене, знущається, а про  якесь кохання навіть мови нема.

Тому коли одного дня його колишня приходить у наш дім та пропонує поїхати разом з нею невідомо куди, я наважуюся втекти, забравши з собою нашого сина.

І, здавалося б, коли життя нарешті налагоджується, у мене знову з'являються почуття до одруженого чоловіка...

Уривок 1:

— Відійди! — ціджу крізь зуби, заплющивши очі. 

Я серджуся на нього, відчуваю ненависть, хоча дуже добре розумію, що сама в усьому винна. Але біль у грудях змушує злитися на цього чоловіка.

— Ми вже давно не цілуємося з нею, не спимо. Не можемо розійтися через дітей, але й разом важко бути. Ніна не хоче визнавати, що між нами давно немає почуттів. Поняття не маю, навіщо вона це влаштувала. Ці поцілунки, вони швидше за все, показові. Мабуть, хтось пліткує про нас із тобою. 

Його виправдання звучать жалюгідно. Я не вірю жодному його слову. Відходжу до вікна, відвертаюся від чоловіка. Зуби так міцно стиснуті, що аж болять щелепи. Але начхати. Хочу лише, аби він відійшов від дверей. Й Олег відходить. Я чую його повільні кроки і, коли він от-от має до мене дійти, кидаюся до дверей. Тільки босу все одно вдається мене піймати за зап'ясток, який він боляче стискає своєю сильною рукою.

І цей біль додає мені впевненості в собі.

— Відпусти! — шиплю, з ненавистю дивлячись у його очі, де легко читається відчай. — Ніколи не смій мене торкатися! Ніколи!

Його пальці повільно, по одному, відпускають мою руку. В синьому погляді біль. Але мені вдесятеро болючіше. Ще й від того, що я просто розвертаюся і йду геть, добряче стукнувши дверима.

Уривок 2:

— Привіт! — винувато усміхаюся їй, щойно відчиняю двері. Але попри всі мої очікування, жінка не гнівається на мене. І це все одно, що гора з плечей.

— Тебе не можна залишати саму, — хитає вона головою й проходить всередину. Корнійчик, забачивши улюблену Ксю, біжить до неї обійматися, а потім хвилин з десять хвалиться новими іграшками.

Роблю нам чай і сідаю за стіл, Оксана приєднується до мене згодом.

— Ну і що це все означає? Ти з Олегом? 

Це запитання боляче шкребе у душі. Я не знаю, чи з Олегом я, чи сама. Звісно, ми маємо його підтримку, але він і досі живе з Ніною та не говорить про те, чи буде розлучатися з нею.

— Я дуже хотіла б цього, — зізнаюся, опустивши погляд вниз. — Ти, мабуть, вважаєш, що я ненормальна дурепа, яка тільки й знаходить собі чужих чоловіків… Але він сподобався мені ще до того, як я побачила на його руці обручку. Тож… тут справа радше у везінні. Чи кармі. Мабуть, це моє покарання за Віктора.

Ну і як же без подаруночків?❤️

bA68wVIK – "Заміж за діда…" Активовано

lKNLzdgB – "Розкраяне серце" Активовано

eNr0kFOk – "Поневолена" Активовано

А тут посилання на мою групу Фейсбук!

Бережіть себе та своїх близьких❤️ 

Всім миру, спокою та кохання!❤️