Перша знижка в передплаті. І не тільки)))

Мирного дня, любі читачі!

Хочу сповістити про те, що на книгу Математика. Кохання. Мандаринки сьогодні діє знижка. Це унакільна можливість придбати цікаву новорічну історію дешевше)))

Уривок:

— Миросрав Ярович, а ви вмієте ліпити пельмені? — враз спитав зацікавлений гостем Дмитрик. Малий не зрозумів, як спаскудив ім'я вчителя. Я ж на мить завмерла, не знаючи, чи то насварити дитя і виправити, чи то просто розсміятися. Миросрав же тим часом вдав, ніби все так, як слід.
— Ти мене навчиш? — ласкаво спитав він, глянувши на мене.
— Це дуже легко, я вам зараз покажу! — вигукнув син і поспішив провести майстер-клас.
— Який ти молодець! Це мама тебе навчила? — спитав вчитель.
— Ага, мама, — кивнув Дмитрик. — А чому вас мама не навчила цьому?
— Не знаю, — знизав плечима чоловік і заліпив добрячу пельменяку. Так і працювали.
— Мросрав Яросравович, а ви тепер завжди будете ліпити з нами пельмені? Мені сподобалося! З вами веселіше, ніж з бабцею, — випалив малий. Не чекала такого повороту. Колега миттю глянув на мене, а я, здавалося, побуряковіла. Завжди знала, що хлопчику не вистачатиме тата, але не думала, що почую про це від нього так швидко. Раніше він якось не казав чогось подібного.
— Дмитрику, правильно казати "Ми-ро-слав Я-ро-сла-во-вич", — по складах простягнула я, аби змінити тему.
— Ми-ро-ссрав, — намагався повторити той.
— Ні, "слав" треба казати.
— Можна просто Миря, — солодко-солодко всміхнувся чоловік.
— Не можна, ви ж учитель, — заперечила я.
— Але це краще, ніж Миросрав, — дружелюбно засміявся він. — Тим паче поки він виросте до п'ятого класу, коли я викладатиму в нього, то вже знатиме, як правильно вимовляти моє ім'я. Та й ви, Яно Дмитрівно, можете казати просто Миря... або хоч Мирослав. Ми ж стільки разом пережили вже!
— Це ж скільки? — я всміхнулася.
— Ну, як? Приклеєна спідниця, запорошена хата, а ще порція пельменів!

Купити книгу тут:

Математика. Кохання. Мандаринки

А також сьогодні зі знижкою можна придбати повний текст книги, яка лише нещодавно завершилася. 

Вчись казати "так"

Уривок:

— Дозволь допомогти... — промовив я швидше, ніж вона встигла попрощатися.
— Допомогти що? — здивувалася дівчина.
— Малювати... Я буду уважним учнем, не зіпсую нічого. Мені справді цікаво. Чесно, — заявив їй. Мені зараз цікаво все, що завгодно, аби лише займатися чимось разом. Не дарма ж кажуть, що це зближає. А зблизитися з нею мені ой як хочеться.
— Що мені з тобою робити? — страждально вигукнула дівчина. — Назаре, я не хочу тебе ображати. Ти дуже хороший. Але мені...
— Не потрібні стосунки. Добре. А учень? Учень теж не потрібний? Чи ти не стосунків не хочеш, а конкретно мене? Я не в твоєму смаку? — вона мовчала. Розгублено дивилася на мене своїми великими неповторними очима. — Що ж... Тоді ясно. Могла б так і сказати.
Я повернувся і йшов звідти. Вдавав, що йду. До останнього не вірив, що вона дозволить. Та коли все ж вийшов з лікарні, почав реально сумніватися. Однак...
— Назаре! 
Все ж побігла за мною. Купилася. Отже, не все втрачено. Я зупинився, стер з обличчя радісну усмішку і повернувся до неї.
— Що?
— Річ не в тобі! Я не хочу, щоб ти думав, що це ти винен. Хіба ти не розумієш, що мені зробили боляче?
— Розумію, — кволо всміхнувся я. — Ще й як. Ліко, якби ти спитала, я б сказав тобі, що моє серце теж було розбитим. Але хіба це привід навіки замикати його?
Різко підійшовши до дівчини, я наважився на те, про що мріяв. 
Палко обійняв і пристрасно поцілував її. Чхати, що моя сорочка і модні джинси тепер будуть у фарбі від її комбінезона. Чхати, що навколо люди. Чхати на все. На диво, вона піддалася. Як і першого разу, мліла від гарячих цілунків, розкривалася під напором, дарувала райську насолоду від усвідомлення, що їй настільки ж приємно, як і мені. І яка дурниця заперечувати це.
Коли я перервав поцілунок і глянув у її очі, не зміг не всміхнутися. Дівочі щоки пашіли, а вона сама розгублено озирнулася.
— Не смій казати, що тобі не сподобалося. Ліко, ти подобаєшся мені. І я майже впевнений, що це взаємно. Повір, мені теж робили боляче. Я довго шукав дівчину, яка мені підійшла б. І я знайшов тебе. Але мені теж страшно наважитися, проте я зробив це не наперекір усьому поганому, що було, а заради всього хорошого, що ще може бути. У нас з тобою. Що ти скажеш?

Купити можна тут:

Вчись казати "так"

І традиційно знижки колег:

За стіною від Мар'яни Долі

Я тобі не по кишені від Влади Холод і Лаванди Різ

Чого бажає твоє серце? від Олнксандри Спаської

Приємного читання)))