Привіт, мої любі Бубоньки!!!

Історія про кохання до нестями. Історія про те, що відстань ніщо для кохання. І навіть коли ти гадаєш, що бажаєш реваншу, то подивившись у вічі коханій людині – реванш перетворюється на прощення.

«КНИГА ТУТ».
 
(тицяйте і перейдете на неї)
 

Уривок:
« — Так ти хочеш втекти від мене… чи від себе? — Хоч він і говорив зухвало, самовпевнено та хижо, я чула в його голосі хвилювання, яке видавало його. Чого він захвилювався? Що з ним?
   — Я не тікаю, просто не можу більше жити з тобою під одним дахом – от і все. А тепер звали з моєї кімнати і без дозволу не заходь сюди. — Я вказала на двері пальцем, який тремтів від хвилювання, бажання та адреналіну, який блукав венами.
  — А якщо б я прийшов сюди вночі? Ти була б рада, Айрін… Не відповідай, - я і так знаю, що так. Ти б цього хотіла. — Ісая нахилився, а я позадкувала, і вдарившись об стіну, зойкнула. Він зробив крок і от я стою між ним та стіною, відчуваючи запах Ісаї… та лосьйону після гоління. Я пройшлась язиком по губах, наче відчула це все у своєму роті. Його очі запалали, коли я це зробила і він голосно ковтнув.
   — Скажи Ісая, а як давно ти про це мрієш? Про те, що б прийти в мою кімнату вночі? — Я це запитала в голос?
   Очі Ісаї стали ще темнішими, він важче та глибше задихав. Я бачила, як підіймаються і опускаються його груди. Він сердиться? Чи?...
   — Я проводжу свій час з тими, хто тямить в цій справі, а ти… — Я не втрималась і дала йому ляпаса, він замовчав на пів слові та кинувся на мене, притискаючи мене до стіни. Стиснувши моє обличчя в своїй жмені, він люто дивився на мене. — Ти, що геть здуріла? Ще не одна дівчина ніколи такого не робила…
   Відштовхнувши його в груди від себе обома руками, я зашипіла.
   — Тоді ти знаходив собі дійсно малих дівчиськ. — Доки я шипіла на нього, він потирав щоку, яка почервоніла від мого удару. Я сама не знаю, як так вийшло, але його слова так боляче зачепили мене, що я не втрималась. — Іди геть Ісая! Іди геть! — Я вказала на двері, відчуваючи в горлі клубок сліз. Я не хочу, щоб він бачив мої сльози. — Іди.
   Ісая дивився на мене, а потім розігнавшись до мене, приголомшив мене і себе, мовивши:
   — Зачиняй свої двері Айрін. Зачини їх сьогодні вночі. 
   — Що? — Ми обоє важко дихали і дивилися одне одному у вічі, і розуміли, що після цієї його фрази – все зміниться. Все мені стало зрозуміло.
   — Ти все розчула, Айрін. Не прикидайся дурненькою.
   Ісая важко видихнув, хитаючи головою і вийшов з моєї кімнати, залишивши мене прокручувати раз за разом всю нашу розмову… та останню фразу «Зачиняй свої двері Айрін. Зачини їх сьогодні вночі».

****Моя сторінка на Букнет****Моя група фейсбук****

Моя сторінка на фейсбук****Мій інстаграм****