Привіт, мої любі Натхненники!

Запрошую до книги, яка захопить своїми емоціями.

«КОЛИ НАСТАНЕ ДЕНЬ»
(тицяйте по назві книги і перейдете на неї)



Психологічний роман.
Без вікового обмеження.

Книга про людей, які намагаються боротися зі своїми страхами, психологічними проблемами та долають (або не долають) свої проблеми, але від цього не залежить щастя. Якщо з вами поруч саме ті люди – вони приймуть вас з будь-якими «тарганами».

Уривок з книги «КОЛИ НАСТАНЕ ДЕНЬ»

«Я повернув голову у бік і побачив, як вона крадькома витирає сльози, які струмками бігли по її бездоганному обличчі.

Десь у мене були серветки.

Відчинивши бардачок, я ненароком розсипав цукерки M&M's прямісінько на свою супутницю. Ліза підставила рученята і зі сміхом, крізь сльози почала ловити веселку з цукерок до рук.

— У тебе неймовірно гарний сміх. — Вирвалось у мене. Ліза припинила сміятись і мене це засмутило. Я бовдур одним словом.

Вона подивилась на мене, тримаючи цукерки в долонях.

— Дякую. Е-е-е… ти їх любиш? — Вона підняла долоні, вказуючи на різнокольорові цукерки.

— Якщо чесно, то просто обожнюю. Тепер ти знаєш, мою страшну таємницю. — Засміявся я.

— А вона в тебе одна?

Я вчепився за кермо з такою силою, що на руках заграли вени. Вона ніби читала мене,… ніби знала, що щось зі мною не так. Навіть ті, хто давно мене знає, - гадають, що я безтурботний багатій, в якого просто не може бути ніяких проблем. Хоча я сам роблю вигляд, що все гаразд і не хотів би, щоб хтось взнав інший бік мого життя. Я ніколи не підпускаю до себе так близько людей, щоб вони взнали мою таємницю.

— Ні. — Я знову повернувся у її бік і широко посміхнувся. — Ще я люблю їх додавати в ванільне морозиво. Знаю я…

— «Збоченець». — Засміялась вона, а я просто вів авто і насолоджувався цими хвилинами поруч з нею.

— Тільки ні кому не розповідай.

— Даю слово. — Вона подивилась мені у вічі, і я загубився у мріях, і блукав би там і досі, якщо б не дорога. Мені довелося повернути голову і дивитись прямо. — Але…

— Що, але?

— Є одна умова.

— Яка?

— Можна мені кілька цукерок за мовчання?

Я розреготався від душі.

— Звичайно. Умієш вести перемови. — Посміхнувся я і вона засміялась.

Цей Янгол навіть не уявляє, як прикрасила мою ніч. Проте, те, що вона зробила, взагалі мене привело в повний захват. Нахилившись над долонями, вона схопила кілька цукерок до рота і захихотіла.

— Сма-ч-н-о-о-о... — Хрумаючи цукерками, вона промовила: — Підстав долоню.

Я міг зробити, як просить вона, але я зовсім знахабнів, і піднявши її долоні, я зібрав губами цукерки, обпікаючи своїм диханням маленькі рученята.

Вона завмерла, наполохавшись, немов пташка.

— Я занадто зухвало себе повів. Пробач. — За моєю щокою були цукерки і я ледь промовив слова.

— Смачного. — Єдине, що промовила Ліза, забираючи долоні з моєї руки.
 

Моя сторінка на Букнет *** Моя група фейсбук *** Моя сторінка на фейсбук *** Мій інстаграм