Вітання, мої любі!!!

Сьогодні діє знижка на історію Соломії та Всеволода, "Умови контракту".

Анотація.

Соломія не замислюючись погодилася вийти заміж, за практично невідомого їй чоловіка, аби врятувати батькову компанію. Її коханий Ілля так і не повернувся зі стажування. Знайшов собі іншу. Недавно його мама приходила до неї та повідомила її про це, тож втрачати все одно нічого. Батько ж пообіцяв, що це не серйозно, лише потрібно аби вона погодилася. Натомість батько нареченого виведе їхню компанію з банкрутства.

Спочатку відмовлялася, а потім махнула на все рукою, стало жаль батькову дружину, та малих братика з сестричкою.

Чим обернеться для Соломії її бездумність? Чи не буде запізно все змінити?

Уривок.

Телефон засвітився підійшла, щоб глянути, прийшло повідомлення в Messenger.

Відкрила, адже повідомлення було від невідомої особи. Це зовсім не дивувало. Їй дуже часто, дзвонили, писали — це було нормою, роботатака.

« — Привіт! Лови відео, де головним героєм порно оргій є твій наречений, Всеволод Черних.»

Відразу прийшло іще одне повідомлення. Уже з відео. По тілу пробігся мороз. Було не приємно і гидко. Відчувала відразу до всього цього, і частково до свого нареченого.

Кілька хвилин стояла наче у трансі. А тоді вирішила відписати, зважаючи на ситуацію в якій вона опинилася, мусить діяти холодно, зважено та обдумано.

«— Дякую. Та минуле мого нареченого, мене не хвилює. Воно було до мене.»

Відправила та відразу ж заблокувала користувача. Все тіло тремтіло, не розуміла, що відбувається. Доки Всеволод не мав її номеру телефону нічого схожого не було. Може так співпало? Чи може це сам Всеволод старається? Але навіщо це йому?

Зітхнувши знову взялася малювати красивий великий будинок, та невеличку ялинку перед ним, прикрашену гірляндами. Не приємний осад осів на душі. В кабінеті було напівтемно, адже світила лише лампа над фліпчартом. Дисплей на телефоні знову засвітився та вже не зважала. Захоплено малювала зиму. Думками потішала себе, мовляв, яке їй діло до Черних, — це його життя, його минуле. Їй до цього немає, справді ніякого діла. Хоча все одно було не приємно. Десь таки зачепило. Почувалася жахливо.

Малюючи тамувала у собі біль, хоч відео не відкривала та могла тільки здогадуватися, що там. Від цього відчувала відразу.

Дисплей засвітився ще кілька разів, але вже не звертала уваги.

Хтось гримнув дверима. Здригнувшись, оглянулася, до неї повільно наближався Всеволод. Вираз його обличчя був надто серйозних, в очах палав гнів. Ця суворість лякала, адже надто пильно дивився їй в очі, та мовчав. Серце у грудях колотилося в шаленому ритмі. Здавалося чула кожен стукіт свого серця, так і завмерши з простим олівцем у руках, дивилася на нього.

Нарешті губи чоловіка поворухнулися.

— Тобі, що не будь приходило на телефон? — Зірваним тоном запитав.

— Приходило. — Кліпнула очима й повернулася до фліпчарта, знову почала малювати.

— І...? — Знову зірвався чоловік.

Мовчала, вимальовуючи новорічні кулі на ялинці.

— Соломіє?!! — Буквально прошипів на вухо. — Не хочеш нічого, мені сказати?

Не оглядаючись дівчина знизала плечима.

— А, що повинна, щось сказати?

Чула як чоловік важко зітхнув.

— Це було давно. Розумієш... — Почав винуватим голосом Всеволод.

Різко оглянулася, перебивши його.

— Ти про, що?

— Про те, що прийшло тобі на телефон. — Напружено кинув.

— Я... — Знову почав він.

— Стоп! — Всеволоде, мені не потрібна твоя сповідь. — Тихо та впевнено промовила. — Це твоє життя, воно мене не цікавить. Я не відкривала цієї гидоти, й заблокувала того хто прислав це, та там знову щось приходило, я вже не дивилася.

Кілька хвилин пильно дивився на неї.

— Можна твій телефон.

Знизала плечима, сухо запитавши.

— Знову ритимешся в ньому?

— Хочу подивитися на те, що прийшло. — Напружено кинув.

— Дивися.

Взяв телефон, розблокував його. — Отже, запам’ятав графічний ключ, що ж доведеться змінити. Знову малювала візерунок на кулі, справді заспокоювалася малюючи. Виводила старанні лінії, закарлючки, малювала малесеньку сніжинку.

Довго мовчав та клацав в телефоні, а тоді підійшов до неї.

— Дякую, Дюймовочко. Ти справді не тільки красива, а ще й розумна.

Малювала гірлянди на ялинці. Знову дратувалася.

— Я просила тебе не робити мені комплементи, я цілком можу обійтися без них. Дякувати мені, теж не потрібно. Тобі пощастило, що я не справжня твоя наречена, а то б влаштувала розбір польотів і не факт, що тільки тобі. І відео точно було б відкритим, а так мені огидно, на це все дивитися, і на твої подвиги теж. — Розмалювавши одну кульку, взялася за іншу. Перевела подих. — Краще подивитися професійний фільм, не люблю аматорське фільмування.

Соломія знала, зараз знову зірветься, та хай тільки спробує.

— Невже тобі байдуже? — Напружено поцікавився він.

                                      Соломія та Всеволод

              Рада вітати Вас на своїй сторінці.