Привіт! Настав час для чергової цікавинки з новорічного оповідання "Лігво змієве".

Перепончаті крила стрімко зметнулися над зміїним тілом, закриваючи голову. Хвіст зі шпичаком на кінці забив по бокам створіння. Софія звелася на ноги, машинально обтрусила руки… Не відчувши болю, нерозуміючи зирнула — й побачила цілісіньку шкіру. 

— Це все мара, Сонечко. Була мара… дотепер. 

Не впізнала хрипкого голосу.

— Василю?

— Дурненьке дівчис-сько. Немає Василя! Є Василіс-ск!

Хто ж такий василіск? А ніхто не знає. Про це легендарне чудовисько розповідають геть по-різному.

В Біблії василіск і аспид - отруйні змії. Якось банально, правда?

В стародавній Греції василіском, тобто "маленьким царем", називали химеру, змія-чудовиська. З'явився він з крові вбитої Медузи Горгони, тому й міг вбивати поглядом, а ще мав отруйне дихання. Його навіть убити було важко. За однією з легенд, якийсь лицар вдарив василіска списом, а отрута потекла по зброї вгору й отруїла лицаря.

Але в надсильного змія є природні вороги - звірятко ласка, а ще звичайний півень, який міг вбити почвару кукуріканням.

В Середньовіччя ж Василіска з якогось дива стали уявляти то півнем зі зміїним хвостом, то змієм з крилами і півнячим дзьобом. Найкрутіший, по-моєму, варіант лужичан: півень із крилами дракона, кігтями тигра, хвостом ящірки, дзьобом орла та зеленими очима, на голові якого знаходиться червона корона, а по всьому тілу — чорна луска.

Якщо вірити літописам, люди зустрічали василісків аж до 16 століття. Куди вони поділися потім - невідомо. Може, вимерли, як мамонти? Чи просто занадто багато скла й дзеркал розвелося, і василіски просто не змогли вижити у світі високих технологій? А може, просто стали краще ховатися.

Підписуйтеся, щоб першим дізнатися про мої новинки!