Перша 1000 читачів на Букнет!

Слава Україні, дорогі читачі! Поки є світло швиденько пишу блог вдячності, вам, мої любі! Моя читацька родина досягла неймовірної позначки — понад 1000 читачів і я щиро вдячна кожному, хто читає мої історії, підтримує, надихає і змушує писати краще! 

Важко повірити, але 14 жовтня минув рік, від початку написання моєї першої історії — Не дивись мені в очі, з якої все почалося. Далі в голові виник сюжет нової історії, а потім ще однієї, і ще… Я ніколи не сиділа і не мізкувала над сюжетами, адже вони якимось чином самі мене знаходили, а я вже, в свою чергу описувала їх у книгах. Кожна наступна книга повинна була стати останньою, але я не могла зупинитися, адже насамперед, сама кайфувала від самого процесу написання. 

Я зрозуміла, що написання нових історії не просто відволікає від реалій сьогодення, захоплює і змушує поринути в світ своїх героїв, але й приносить задоволення. І мені здається, що це дуже важливо — отримувати задоволення від того, що ти робиш і знати, що є в цьому світі люди, які з цікавістю читають твої твори. Дякую, вам!

І на цій ноті вдячності, хочу запросити вас до своєї нової історії - Врятувати мільйонера. В ній буде над чим посміятися і поплакати, адже життя не завжди приносить нам приємні сюрпризи, але й розчарування. 

Отак сталося і в житті Іллі Громова — успішного бізнесмена, красунчика і найбажанішого холостяка в місті, який вирішив розважитися перевтілившись в образ безхатька. Як виявилось, він зовсім не був готовим до того, що доля підкине йому дуже добру, чуйну і щиру дівчину, яка від душі захоче йому допомогти. Що з цього вийде? Читайте у романі)

Шматочок залишаю:

"... — Навіть не підозрював, що мені пасуватиме коротка стрижка, — Ілля повертає голову в різні боки, наче, перевіряє якість моєї роботи. А він смішний!

— Звідки ж тобі було знати? Ти, мабуть, і в перукаря нормального ніколи до цього не був? — Навіть не уявляю хто його стриг до мене.

— Мабуть, не був, — повторює хлопець, а потім переводить свій проникливий погляд на мене. — Дякую тобі, Сашо. Навіть не підозрював, що в наш час реально зустріти таку добру і чуйну людину, як ти.

Боже, цей Ілля влучає прямісінько мені в серце…Мабуть, він давно розчарувався в людях, але я допоможу йому повірити, що не всі такі погані. 

— Це лише початок. Завтра ми купимо тобі новий одяг і я спробую домовитися з подругою за квартиру, а зараз на нас чекає вечеря і сюрприз.

— Сюрприз? — В Іллі аж очі спалахують, коли він чує це слово. 

— Так, сюрприз. Ти ж хочеш влаштуватися на роботу по своїй спеціальності? 

— Звісно, — якось не дуже впевнено відповідає Ілля. Розумію, що йому страшно, але я все передбачила. 

Біжу у вітальню, відкриваю шафу і дістаю звідти дещо дуже важливе. Повертаюся на кухню і шокую Іллю своїм сюрпризом.

— Книги? — Здивовано витріщається на стос підручників, по яких я колись складала іспити в університеті. 

— Так. Це книги з економіки і тобі, мабуть, буде дуже цікаво і пізнавально повторити забутий матеріал. 

— Авжеж… Давно мріяв їх перечитати…"