Всім доброго вечора, мої любі!

Прийшла зима, вечори без світла стали темнішими, довшими. Але ми не здаємося. Можливо без світла, у темряві кімнати, бої на сторінках фентезійного циклу стануть живішими. 

Заходьте, читайте нову главу. 

Трішки проди:

Сам Айсборі витрачав усі сили, щоби встигнути ввести сина у всі сфери. Але Норман, бувши не сильним магом, змушував наближених до трону хвилюватися у тому, що юнак зможе повною мірою вистояти проти Барджога. Їхні хвилювання певною мірою були виправдані – передавати країну нехай і добре навченому п'ятнадцятирічному юнакові, за часів, коли країна потопала в крові, було не надто стабільним рішенням. Це хвилювало короля, хай Істаб'єн і дав слово, що він надішле вірних Норману людей для управління, але в нього самого зараз була смута.

От і зараз бої точились на ближніх до замку вулицях. Солдати та маги ворожої партії намагалися взяти сина короля та людей Наррледа у кільце.

Меч зрізав пасмо волосся з обличчя, але чоловік встиг зробити крок перш ніж його сильніше зачепить. Їх застали зненацька, підкупивши охорону та запустивши стеження. Нардо ривком вирвав одного зі своїх людей з-під плетіння.

– Не застосовувати силу! Тут надто мало місця. Де хлопчик?

– Тут я. – Норман різко ухилився і встиг прикрити спину Нардо, відбиваючи удар –  Зліва!

Спалахнув вогонь, і їх накрило уламками розтрощеної стіни.

– Фабіан!

Фігура поворухнулася, і маг, спльовуючи пил, повільно підвівся, погляд синіх очей зі смішком окинув замерлого друга. Фабі посміхнувся.

– Потрібно постаратися, щоб убити мене. Вогонь?

Нардо визирнув у щілину:

– Не можна. Надто вузькі вулиці. Я рознесу тут усіх, включаючи цивільних.

– Ні. Бійня нам не потрібна. – Норман скинув з себе камзол і стягнув куртку з одного з людей Барджога. – Я відведу їх за собою на кілька сотень тарал, виводьте радників. – хлопець жорстко глянув на молодих чоловіків, що уважно дивилися на нього. – Вони вбили мою сестру та матір. З рук це не зійде. Я створю ілюзію. У вас буде від сили чверть години.

Фабі струснув головою, вибиваючи крихти з волосся і посміхнувся:

– А він мені подобається.

– Добре, –  Нардо кинув принцу пульсар, –  на всяк випадок.

Норман кивнув, надягаючи трикорн і розчиняючись в отворі…

Читайте, підписуйтесь, додавайте до бібліотеки, щоб не пропустити оновлення.

Підписатися на автора можна тут