Вже не можу дочекатися проди Поганця

Ага, а ви думали тільки читачі чекають на проди?

От і ні!

Коли у автора, що пише книгу в процесі, є хоча б кілька доленосних глав написаних наперед, нас просто тремтіння пробиває від очікування. Ну коли вже любі читачі це прочитають та поділяться своїми враженнями? Ну коли вже всі це прочитають і зрозуміють твої емоції та переживання героїв?

От в мене зараз так з главою ПОГАНЦЯ, яка за планом публікації буде доступною для вас в ніч з четверга та п'ятницю, бо там буде просто шок-контент))))

Я писала і плакала, редагувала і плакала, досі не можу спокійно перечитувати деякі моменти.

Це я до чого веду...

До того, що автор пише книгу і проживає її повністю. Ми припускаємо через себе емоції та трагедії героїв, а це змушує любити їх тільки більше, тому, любі читачі, не забувайте балувати нас коментарями та лайками, бо це найкраща винагорода. А ще ми любимо перемивати кісточки своїм персонажам з читачами, то просто святе.

Тож чекаємо разом на сьогоднішню проду від Паші, вона буде теплою, бо я хочу добряче зігрітися, а в четвер готуйтесь до чогось вибухового.

ДОЧЕКАЄМОСЬ РАЗОМ???

І за традицією ось вам кусь з четверга:

Кулею лечу до Бусинки, щоб відвезти адвокату ті бісові документи.

Як могла забути про них? Трясця!

На виході з під’їзду мало не збиваю з ніг дівчину, яка дивним чином не вписується в антураж нашого будинку. Однією рукою вона тримається за живіт, невеличкий, але вельми округлий, а другою підпирає стіну біля дверей.

– Дівчино, Вам погано? Води? – не можу не спитати, виглядає кралечка змученою та розгубленою, але відірвати погляд від її ідеальних рис обличчя просто неможливо.

Розкішна білявка з ідеальним макіяжем, витонченими вилицями та пухкими губами, а очі сині, як у мене. Тільки от я ніколи не вміла робити такий крутий мейк, щоб це виглядало настільки природно та яскраво водночас. Ця дівчина, хоча й мучиться від токсикозу чи просто запаморочення, виглядає в сотні разів краще за мене зараз…

Все в ній якесь довершене та елегантне. Біле довге пальто та бежевий шарф, замотаний у французькому стилі. Маленька сумочка якогось відомого бренду, навіть взуття одного кольору з поясом на теплій сукні…

І я.

В дурнуватій шапці з балабоном, темній куртці, бо світлі я носити просто не вмію, та й не підходять вони мені з такою роботою. Спортивне зручне взуття і розпатлане волосся наче вишенька на торті. Господи, потрібно якось брати себе в руки і відпрацьовувати поведінку справжньої леді, бо скоро мені не доведеться гасати по подвір'ях в пошуках злочинців зі зброєю у руках, а нарешті буду з розумним виглядом у діловому костюмі представляти інтереси людей у суді.