Конкурсну історію "Врятуй мене" завершено!)))

Слава Україні, дорогі читачі! Сподіваюся, вам уже ввімкнули світло і ви маєте змогу читати нові історії на Букнет. Пропоную вашій увазі свою конкурсну і вже завершену новинку "Врятуй мене"!  Ця історія про те, як дівчина на ім'я Мері  повертається у минуле (на 2 роки), щоб врятувати ледве знайомого, але дуже впертого і симпатичного чоловіка, який сприймає її за божевільну. Сподіваюся, що це оповідання змусить вас широко посміхнутися і повірити у диво)

Буду щиро вдячна за відгуки та зірочки))))

Шматочок:

"... — Гаразд, Мері. Гра затягнулася, — коротко кидає Андрій, підходить до мене і різко закидає собі на плече. Я не встигаю пискнути, як він знімає автомобіль з блокування і кидає мене на переднє сидіння гучно гримнувши при цьому дверцятами. 

— Що ти робиш? Вирішив вбити нас обох? Я не погоджувалась на смерть! Ану випусти мене негайно! — Я починаю голосно кричати і стукати кулаками по всьому, що бачу, але Андрій вперто ігнорує мою істерику. Різко заводить двигун і з усією силою втискає в підлогу педаль газу. 

Я починаю хреститися і верещати, адже швидкість, з якою рухається автомобіль мене відверто лякає.

 — Ти навмисно так женеш, щоб нас вбити? Боже, навіщо я тільки погодилась тобі допомагати! Ти ж ненормальний! Псих якийсь! В мене ще все життя попереду! Мені лише двадцять! Тьху, вісімнадцять! Всього лише вісімнадцять! Господи, я ще навіть незаймана! Жодного разу не цілувалася і тепер я маю ось так по-дурному померти? — Я так багато всього виплескую, що навіть не помічаю, коли автомобіль зупиняється біля відділку поліції. Він, що дійсно вирішив здати мене в буцигарню? Що ж це за нелюд такий мені дістався? Добре, що хоч не вгробив по-дорозі! 

— Приїхали, істеричко. Обіцяю, що цей новий рік стане для тебе незабутнім, — промовляє Андрій швидко покидаючи салон. 

От же гад! І це така подяка за спасіння? Завжди знала, що добро в цьому світі ніхто не цінує…

— Виходь, — гаркає нелюд силою витягуючи мене з автомобіля. 

— Що ти задумав?

— Проведеш одну добу тут, поки поліція не встановить твою особу. Було б добре отримати довідку про твою адекватність, але я і так бачу, що тобі її не видадуть. Запущений випадок, — кидає Андрій тягнучи мене за руку в поліцейський відділок. 

Ах ти ж, падлюка така! Вирішив віддати мене поліції? Хочеш, щоб я провела новий рік в камері? Гаразд, любчику, але ти також складеш мені компанію!"

NBpD1TXn  Не відпущу