Привіт всім сонечкам. Довго сумнівалася (нічого нового), але написала оповідання та подала його на конкурс. Ідея трошки, може, дитяча, але я люблю цю казку, тому трошки магії та сніжку в оповіданні "Дванадцять місяців". На перемогу не дуже плекаю надії (песимізм у дії), але я отримала задоволення від самого процесу написання, якщо чесно. 

Тому прошу підтримати мене зірочками та/або коментариками. Буду дуже вдячна ❤

Цитатку в супутники: 

 

Ближче до лісу ставало все похмуріше, темніше, моторошніше. А сніг під ногами рип-рип-рип і тиша! Ось уже товсті стовбури дерев, котрі сплелися вгорі кронами. Зненацька я зачіплююся за щось у кучугурі та лечу на м'якенький сніжок обличчям. Навіть серце спинилося. Холод вхопив мене у свої льодяні обійми, і я аж дихати перестала, відпльовуючись від снігу та образи. Піднімаю голову і бачу — вогонь! Вогнище. Тепленьке, грайливе. Навколо нього розталий сніг та дрова. Я аж видихнула. Дивина! Руки в рукавичках втонули в снігу. 

— Чого ж це ти так падаєш? Підіймайся, бо змерзнеш і промокнеш, — долинув до мене голос, ледь не довівши до гикавки.

 

Гарного та мирного всім дня! Люблю!