Книгу "Заміж за..." завершено!

Доброго вечора любим читачам! Сьогодні нарешті завершилася книга "Заміж за діда, або як (не) закохатися у його внука". Ця історія писалася переважно легко і я буду дуже сумувати за героями. 

Уривок з книги:

— Кіт спіймав мишку, — сказав їй на вухо тихим голосом.

— Марку, не смішно, відпусти! — Танька сердилася. Але це було ніщо, порівняно з тим, як вона обламала мене вдень. Смикнулася, намагаючись вирватися, проте щось не дуже старалася.

— А якщо я не хочу?

Навмисне говорив пошепки, хоча лише міг сподіватися, що їй це до вподоби.

— Тоді я все розповім твоєму дідусеві!

Розсміявшись, схилився й поцілував її шию. Мала завмерла в моїх руках, навіть дихати перестала. Відчував лишень її прискорене серцебиття. 

— І про те, що сама мене поцілувала, розповіси? — уточнив, знову доторкаючись до ніжної шиї губами. — І про те, як перелізла до мене на руки в авто? — ще раз поцілував малу. — Чи думаєш, дідусь мені не повірить? — прошепотів біля самого вуха. — Мені нічого втрачати, Таню, все й так тобі дістанеться.

Від її аромату мені зносило дах. Я хотів малу ще сильніше ніж вдень і дуже сподівався, що вдруге не отримаю відмови. Став цілувати плече, приспустивши з нього халат. Однією рукою все ще тримав дівчину за талію, притискаючи спиною до себе, хоча вона й не виривалася. Навпаки, розслабилася, поклала голову на моє плече. 

— Цікаво, — сказав, продовжуючи всипати малу поцілунками, — попри земне тяжіння мене тягне до тебе, а не до землі.

Також кілька слів про мою новинку❤

Книга "Поневолена" не така весела й позитивна. Вона про жінку, яка хотіла знайти щастя, забравши його в іншої. Але отримала лише біль, ненависть і приниження.

Уривок з сьогоднішньої глави:

З Віктором Власовим я познайомилася шість років тому, коли прийшла в його компанію на співбесіду. Цей владний чоловік з мужнім обличчям, широкими плечима та суворим поглядом одразу ж запав у моє серце. Тільки була одна проблема – обручка на безіменному пальці. 

Втім, спочатку я не збиралася розбивати його сім'ю. Ця дурна ідея прийшла до мене згодом, коли здавалося, що я від нього божеволію.

 З його дружиною познайомилася у свій перший робочий день на посаді особистої секретарки. Оксана була моєю повною протилежністю. Невисока, симпатична брюнетка з прямим волоссям до плечей та напрочуд добрими очима. 

— Привіт, я Ксю, дружина Власова, — усміхнулася вона мені й простягнула руку для вітання. 

— Карина, — потисла руку дівчини, на вид трохи молодшої від мене.

— Віктор у себе? Не зайнятий.

— У себе, вільний, — кивнула, роздивляючись жінку. І що він у ній такого знайшов? 

Всі три роки в компанії я мовчки спостерігала за розвитком їхніх стосунків. Вони майже не сварилися, виглядали доволі щасливою сімейною парою. Але одного дня з очей Оксани зник той вогник, який вирізняв її з поміж інших жінок. Однак, Віктор цього не помітив. Постійно зайнятий роботою, розширенням власного бізнесу та отриманням прибутку, він продовжував вважати, що в його сім'ї все гаразд. 

Тоді я вже починала здогадуватися, що в їхніх стосунках щось трапилося. І в мене з'явилася надія. Крихітний шанс на власне щастя, якого так хотіла моя одинока душа. 

Я чекала. Чекала слушного моменту, аби вчасно запропонувати Віктору втішення. Підслухувала його розмови, сунула носа не у свої справи. Наче дурепа, одягала блузки з великим декольте, крутилася біля шефа в короткій спідниці. Часом ловила його хтиві погляди на своїх ногах і почувалася вкрай задоволеною та щасливою. Процес ішов у потрібному мені напрямку.

І наостанок подарунки на честь завершення книги:

Промо на "Заміж за діда…":

2TJuxJx0 (активовано)

Промо на "Розкраяне серце":

QXp6wUI7 (активовано)

YAUOu45N (активовано)

RJys5UAk (активовано)

Всім дякую за те, що ви є❤