Новинка «( Не) твоя наречена»!

Слава Україні!

Любі мої, запрошую вас до своєї новинки "(Не) твоя наречена"

У ці непрості й холодні часи нам усім треба відволікатися, тому я сподіваюся, що моя історія вам трохи в цьому допоможе. Буду дуже вдячна вам за підтримку у вигляді сердечок і коментарів)

Анотація 

— Я сказала, що ви — татова наречена, — з гордістю повідомляє Марійка.
— Навіщо? Це ж неправда.
— То й що? Бабуся з дідусем дуже зраділи. Тато більше п'яти років ні з ким не зустрічається. Скоро взагалі дикуном стане. Це треба виправити.
— А я тут до чого? — запитую спантеличено. Я не очікувала підстави від підлітка.
— Ви з татом ідеально одне одному підходите. Раптом у вас щось вийде? Спочатку гра, а потім — хто знає, — хитро посміхається Марійка.

Хапаюся за голову. Я не хочу прикидатися чужою нареченою! Тим паче нареченою чоловіка, що був одружений з моєю подругою.

У тексті є: зустріч через час, фіктивні стосунки, владний герой, дитина.

 

Також повідомляю, що вчора я завершила історію "Друг мого батька". Тепер її можна купити і прочитати одразу, без очікування прод)) 

Тримаймося! Світла вам, тепла й приємного читання!

З любов'ю, ваша Анастасія♥️

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
"Вовчий капкан" завершено))
З самого ранку посмішка не сходить з мого обличчя). "Вовчий капкан" завершено і я отримую стільки чудових і теплих коментарів. Це неймовірно надихає. Дякую, що йшли поруч зі мною в цій історії. Хочете трошки закулісся?)
Чому ми романтизуємо токсичних героїв?
Хай. Зізнайтесь чесно. Хоч раз у житті ви закохувалися в персонажа, якого в реальності обійшли б десятою дорогою. Того, хто ревнує. Контролює. Мовчить тижнями. Ламає, а не лікує. І все ж… ви його любили. Чому? Він
Трохи візуалу)
Невеличкий візуал до вчорашнього уривку, трохи тексту й нагадування, що історія бере участь у флешмобі “Різнобарвне кохання” Гра без згоди — Ну що ж, — сказав я рівно, хоча голос під маскою лунав глухо, ніби
"Моя слухняна квіточка" ♥️♥️♥️
— Ти їв сьогодні? Ліліан лише розгублено кліпав очима. — Здається, так… Можливо, — але під моїм поглядом він знітився. — Я не пам’ятаю, — пробубонів ледь розбірливо. Тобто ні. — Хтось тут жалівся
Наречена для Характерника
Наречена для Характерника | Розділ 35 Вона не готувалася до війни. Вона просто не змогла дивитися, як темрява забирає дитину. Тіні прорвали коло. Січ палала страхом. Остап бився, як безсмертний. Але вперше за століття темрява
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше