Доброго часу доби!

Мої любі натхненники, запрошую вас до таємничої історії кохання з витонченим ароматом пристрасті.

Роман, " Морок. Закохатися в темряві" вже от-от завершиться, тому поспішайте...

                   Морок. Закохатися в темряві

Анотація.

Зрада нареченого, з найкращою подругою... Тиск батька щодо весілля... Все це гнітить Злату.

 У відчаї дівчина втікає, як з дому, так із країни. На чужині не витримує і таки повертається. Та не додому, а до батькової сестри.

 Відразу по поверненні в життя дівчини вривається таємничий шанувальник, який кожного дня присилає їй квіти, запрошує на побачення. Та усі побачення та візити чоловіка відбуваються у суцільній темряві та мороці. Таємничий візитер постійно нагадує дівчині про невиконану обіцянку, яку вона дала йому. — Але хто він? Злата втямити не може. Дівчина боїться, що це можуть бути посланці батька, який при усім бажає аби весілля з Денисом, таки відбулося...

Постійний страх супроводжує дівчину, адже вона жодного разу не бачила обличчя чоловіка, який обіймає її та цілує. При симпатії, що зароджується до незнайомця Злата не знає, хто поруч. Хоча усвідомлює, що закохується наосліп. Страх, невідомість та темрява, стають її постійними супутниками.

                                           Уривок.

— Ти мною тільки захопилася? Чи дещо більше?

Все тіло пройняло дрібне тремтіння, глянула у темінь капюшона, бачила лише його товсту шию. В його міцних руках знову палала, але відповідь прозвучала категорично.

— На це питання відповім, коли дивитимусь у твої очі.

— То може не відтягуватимемо цей момент, і зробимо це просто зараз? — Голос звучав впевнено, обійми стали міцнішими.

Злякалася його впевненості та рішучості.

— Не потрібно, будь ласка. — Просилася нервуючи.

Та він ніби не чув, тримав в міцних обіймах. Змушував шаленіти, лише від дотику до нього.

— Не знаю, що ти маєш на увазі під словом захоплення, та стріла Амура влучила в моє серце, ще тоді, того лютневого вечора.

Слова чоловіка звучали зірвано зі збудженням, паморочили розум. Великими очима глянула на нього. — Серце ледь не вискакувало з грудей. — Це ж зізнання, таке незвичне, і таке запаморочливе.

 Щиро дякую всім за колосальну підтримку, ви моє натхненя та стимул. Ціную та обіймаю всіх. Бережіть та себе та близьких. Завжди ваша ЛІЯ ТАН.