Морок. — Єдина знижка в передплаті

       Вітання, мої любі!!!

Усіх зі святом. Всім затишку, світла, тепла та мирного неба. Обіймаю. Бережіть себе та близьких.

Хочу повідомити, що сьогодні діє знижка на таємничу історію Злати та Нестора.

                                       Анотація.

Зрада нареченого, з найкращою подругою... Тиск батька щодо весілля... Все це гнітить Злату.

 У відчаї дівчина втікає, як з дому, так із країни. На чужині не витримує і таки повертається. Та не додому, а до батькової сестри.

 Відразу по поверненні в життя дівчини вривається таємничий шанувальник, який кожного дня присилає їй квіти, запрошує на побачення. Та усі побачення та візити чоловіка відбуваються у суцільній темряві та мороці. Таємничий візитер постійно нагадує дівчині про невиконану обіцянку, яку вона дала йому. — Але хто він? Злата втямити не може. Дівчина боїться, що це можуть бути посланці батька, який при усім бажає аби весілля з Денисом, таки відбулося...

Постійний страх супроводжує дівчину, адже вона жодного разу не бачила обличчя чоловіка, який обіймає її та цілує. При симпатії, що зароджується до незнайомця Злата не знає, хто поруч. Хоча усвідомлює, що закохується наосліп. Страх, невідомість та темрява, стають її постійними супутниками.

                                      Уривок.

— Злато Андріївно, в нас НП.

Погляд стрибнув на чоловіка, він виглядав надто стурбованим. Отже, щось серйозне. Мороз пробігся тілом. Галина ж їй довірила компанію.

— Що трапилося? — Напружено запитала.

— Всі створені елементи парфумів, які ми підготували для сьогоднішньої зустрічі хтось знищив, до того ж видалив все з комп’ютерів, всі формули та надбання нашої компанії. — З відчаєм розповів чоловік, нервово крокуючи туди сюди.

Все не вкладалося в голові. — Як таке могло трапитися? Вона ж підставить тітку.

— Галина Володимирівна, в курсі? — Невдоволено зиркнула на чоловіка.

— Поки ні.

Все тіло охопило дрібне тремтіння. — Те, що пропали дрібні експонати, це дрібниці, але от, що робити з видаленою базою даних? З цим питанням потрібно звертатися до начальника безпеки, це його робота, отже прокол теж його, хай працює. Набрала чоловіка, почуваючи провину за собою. Адже підозра відразу впала на Нестора, хоча з іншої сторони, — навіщо це йому?

— Куди ви телефонуєте? — Налякано запитав Юрась.

— Не хвилюйтеся. — Впевнено кинула чоловікові поруч, й відразу почала розмову телефоном.

Розповіла Сан Саничу, у двох словах все. Чоловік пообіцяв, що через двадцять хвилин буде. Злата яка під час розмови вставши, ходила кабінетом, підійшла до вікна. Притуливши телефон до вуст.

— Це провал. — В істериці торочив Юрась. — О п’ятнадцятий зберуться всі, що ми представимо?

— Скільки зразків пропало? — Не оглядаючись запитала задумано дівчина.

— Всі. — Розлючено кинув чоловік.

Злата важко зітхнула і переформулювала запитання.

— Всі, — це скільки?

— П’ять. Три жіночих і два чоловічих. — Відмахнувся Юрась, який метався по кабінеті, мов погорілий. — Що тепер робити? Що тепер буде? Що ми скажемо, представникам брендових компаній? Ще й Галини немає?!!

Злата оглянулася на чоловіка. Її саму від цього кинуло в піт, зняла піджак, було байдуже, що топ короткий і вона виставить на показ плаский живіт з пірсингом. Хоча Юрасю, мабуть, не до цього. Розвісила піджак на спинку крісла, й оглянулася. — А ні, до того. — Зацінив. Злата зітхнула присівши у крісло, холодно наказала.

— Юрію Борисовичу, ви можете не метушитися туди сюди, без вас, нудотить.

— Що? — Зірвався чоловік.

— Нічого, сядьте і заспокойтеся.

Чоловік зупинившись, великими очима дивився на дівчину, а тоді виконав її наказ, та п’ялитися на неї не припинив.

— Юрію Борисовичу, в мене очі вище. — Клацнула перед очима чоловіка довгими пальцями. Потягнувшись одягнула піджак. Зловивши себе на думці, що їй зараз було б зручніше, у футболці та джинсах.

Чоловік кліпнувши повіками глянув на неї.

— Отже, Юрію Борисовичу. Зараз сюди приїде начальник безпеки, зі своїми людьми й розбиратиметься зі всім. Тепер, щодо зразків, невже технологи та лаборанти не можуть, відновити їх?

Юрась знизав плечима.

— Не знаю, у них істерика. Ніна Яківна, плаче, істерить, я її ще такою не бачив. Навіть підходити страшно.

Злата великими очима поміряла чоловіка, і важко видихнула зі стогоном.

— Ой..! — Цей збоченець виводив її зі себе. — Боїться він, піднялася взяла сумочку, й суворо наказала. — Ходімо?!!

— Куди? — Кліпав великими очима чоловік.

— В лабораторію.

— Я туди не піду. — Піднявшись, заперечив. — Ця, Ніна, навіжена.

— І, що? — Зірвалася Злата. — То може сядете і заплачете?

— Вона нас навіть на поріг не пустить. — Попереджав Юрась поспішно крокуючи позаду. — Вона не нормальна.

— Я теж. — Сухо відмахнулася Злата зупинившись оглянулася, Юрась ледь не налетів на неї.

— Т-тоді, ходімо. — Розгублено промимрив.

Злата втримала смішинку, заходячи в ліфт. Ситуація просто капець, але боягузтво заступника Галини, її забавляло. Цікавило, куди ж подівся то й мачо, який чіплявся до неї в ліфті. Двері ліфта зачинилися. Погляд Злати стрибнув у дзеркало на чоловіка. Вони знову у двох в ліфті, стало не зручно. Сьогодні вона без зброї, і взагалі Нестор, їй ще досі не повернув пістолет.

— Злато, пробачте мені, за суботу. — Здавлено промовив чоловік.

— Зараз не час, і не місце... — Сухо відмахнулася дівчина. Тішилася в душі, що не чіплявся. — Але зазвичай, я таке не пробачаю.

Далі їхали мовчки, що цілком влаштовувало дівчину.

В лабораторію їх не впустила охорона, Ніну Яківну покликали до них.

— Юрію Борисовичу, що відбувається? Чому ви смикаєте мене? Я вам вже сказала, що зразків не буде... Зустріч, можете скасовувати. — Розлючено заговорила жінка, доходячи до охоронців.

Від цього Злату пересмикнуло.

— Що означає, зразків не буде? — Холодно запитала дівчина, прискіпливо помірявши жінку.

— Те й означає. — Фиркнула жінка, і вже повернулася аби піти.

— Ану, стояти! — Суворо наказала Злата, чим прикувала жінку до місця.

Білявка бальзаківського віку оглянулася, і буквально просвердлювала дівчину, своїми темними очима.

— Ти ще хто така? І, що собі дозволяєш? Я все пояснила, Юрію Борисовичу, і, взагалі, чому по сторонні в лабораторії?

                           Таємнича історія кохання

                             Приємного читання.