Знижка на історію "Продане кохання"

                                               Вітаю, мої хороші!!!

              Сьогодні діє знижка, на історію кохання Дарини та Бориса.

                Кажуть за гроші можна купити все, та чи це так?!!

                            Анотація до книги «Продане кохання»

Дарина Савицька — тренер у балетній школі, а також пише постановки до флешмобів. Жінці не судилося стати балериною через травму і своєчасно не зроблену коштовну операцію. В житті їй не щастить зустріти того єдиного коханого, усі романи короткострокові.

Борис Андреєв — фермер. Керівник великої, аграрної компанії, але самотній. Вперше зустрічається з Дариною на дорозі.

Чоловік не може оговтатись після фатального розлучення в наслідок якого помер його батько, а сам Борис втратив весь рекламний бізнес. Савицька запала фермеру в серце з першої зустрічі. Він вирішив отримати красуню, скориставшись фатальним збігом обставин. Після зради ексдружини повірити представницям прекрасної статі йому важко...

Він вирішує купити жінку, яка йому до вподоби.

Та купивши тіло, чи зможе купити почуття?

                                    Уривок.

— Так, радість моя.

Вона довго мовчала, формулюючи запитання і вагалася чи ставити його узагалі.

   — Я слухаю тебе, моя красуне. Пошепки нагадав він.

   — Я давно хотіла тебе запитати, навіщо ця вся любязність, комплементи, — невже це все обов’язково?

Дарина чула як важко зітхнув Борис, він довго мовчав, а тоді сухо поцікавився.

— Тобі не подобається?

Жінка теж зітхнула і чесно відповіла.

— Мені подобається Борис. Мені приємно це чути, але ж… Вона зробила паузу зважуючи усе, а тоді не сміло продовжила. — Це все фальш, гра на публіку. Ми ж можемо обійтися без усього цього, а то так і звикнути не довго. Ми ж обоє прекрасно розуміємо усе, за яких обставин стали сім’єю. Укожного із нас тут свої інтереси. Чи може я не так усе розумію?

Дарині було не приємно це говорити, адже вона почала звикати до свого рятівника тирана і дуже цього боялася. Після цих слів жінка чекала чого завгодно і навіть агресії із його сторони, але поки, що він мовчав і це мовчання насторожувало.

— Даріє невже у тебе до мене немає ні краплі симпатії? Після довгого мовчання зрештою сухо запитав Андреєв.

Тепер мовчала Дарина, хоча відповісти могла відразу, та вона вагалася чи потрібно знати йому правду.

— Є Борис, і саме це мене лякає. Чесно зізналася вона.

  — Чому? Якось надто холодно запитав чоловік.

Дарина хмикнула і тихо заговорила.

— Як це чому? Борис?!!

   — Я звикну до тебе… Закохаюся… А ти раптом вирішиш, що усе, ти не хочеш, щоб я була твоєю дружиною, що тоді? А ще не дай Боже завагіт… І лиш тепер Андреєва зрозуміла, що сказала це в голос, але саме це її лякало найбільше, хоча вона й оберігалася.

Борис відпустив її з обіймів і піднявшись подався до каміна накинути дров. Він мовчав почуте страшенно не подобалося йому, але він розумів угода яку вони уклали справді жахлива і не людська, але таким чином він сподівався утримати її поруч, але діти…?

— Чому ти боїшся завагітніти? Сухо через плече запитав чоловік. Голос його здався сталевим, а його постать здалася жінці такою мужньою, що їй стало лячно.

   — А що буде із дітьми, якщо ти передумаєш і розірвеш угоду? З ким вони залишаться? Ти ж не відпустиш їх зі мною?

Андреєв важко зітхнув, він виглядав нелюдом і найгірше, що вона вважала його таким.

— Скажи Даріє, усе настільки глобально? Якимось холодним пониклим тоном запитав він не оглядаючись.

 — Що ти маєш на увазі?

Розгублено запитала спантеличена Дарина, адже зовсім не розуміла його запитання. Вона обхопила коліна руками й сперлась об спинку дивану.

Фермер оглянувся пильно дивлячись у сутінках на дружину, адже світло падало від каміна на неї.

— Я маю на увазі, невже ти ніколи не закохаєшся у мене?

Дарина кілька хвилин дивилася в очі чоловіка, а тоді опустивши їх важко зітхнула і несміло запитала у відповідь.

— А тобі потрібно щоб я закохувалася у тебе? А якщо так, то навіщо?

Борис мовчав пильно дивлячись на дружину він розумів, що зараз має бути максимально щирим із нею, але не все, було так просто.

— Потрібно Даріє! Сухо кинув він, а тоді додав. — Зустрівшись з тобою в перше, я відчув, що ти моя жінка. Тоді в ночі несучи тебе на руках із твого авто у своє, я зрозумів, що нарешті знайшов те чого мені не вистачало, щось таке рідне і близьке наче половинка мене.

   — Але насправді – це не так, Борис.

   — Чому ти так вважаєш, Даріє?

   — Тому що, Борис… Холодно кинула жінка продовжуючи сидіти по серед подушок. Вона хотіла сказати, що він надто жорсткий із нею і якби у нього була б хоч крихта почуттів, то він би поводився із нею по іншому.

Борис здогадувався про що мовчить дружина, але вирішив промовчати нічого не сказавши у свій захист, а лиш невдоволено заговорив.

— Даріє, тобі не п’ятнадцять і ти, мабуть чудово розумієш, що гучні, красиві слова не завжди означають шалені почуття, а інколи дії більше важать ніж пусті красиві слова.

 — Мабуть, Борис. Без емоцій погодилася вона і зважилася сказати те, що думала. — Та у мене здається ні того, ні іншого… Та й зрештою не потрібно нічого… Я із самого початку свідомо пішла на це і ні про що не шкодую. Вона шумно зітхнула і чесно додала.

  — Не усі закохані, живуть як я…

                                         Дарина та Борис

 Спасибі всім за підтримку. Бережіть себе.