https://booknet.ua/.../odruzhus-z-princesoyu-nedorogo...

"Просто якийсь кінець географії. Якби не кілька поселян-відлюдників, так нікому було б і сповістити про те, що мені наказала її величність.

Але тут нарешті місто. Культурний центр. Тут навіть бали бувають і майже відбувся концерт по заявках містян. І ще тут є лікувальні грязі. Місцевий курорт.

- Цікаво, може тут живе моя принцеса? - мрійливо пробасив мій лицар.

- А якщо не живе? - питаю, щоб підтримати розмову.

- Тобто померла? - недовірливо перепитує сір Інгвар. От до чого ж він все буквально розуміє, просто диво.

- Може й не народжувалася, сір. Що ми робитимемо в такому випадку?

Інгвар подивився на мене невдоволено. Наче це через мене тут може не бути чергової принцеси.

- Я поїду шукати далі, а ти що порадиш, щоб було романтичніше?

Я як раз дивилася на свої далекі від ідеального стану нігті.

- Щодо мене, я заллюся сльозами, сір.

- Ну, я, здається, не настільки романтичний. - з сумнівом проказав цей шукач принцесиних рук і сердець. В гарному сенсі цих слів.

- Ей, ти! - ввічливо звернувся він до перехожого. - Як у вас тут з принцесами? Може комусь потрібна допомога у визволені?"

В житті завжди є місце для подвигу.

Головне - триматися від цього місця

якомога далі

(Террі Пратчетт)

https://booknet.ua/.../odruzhus-z-princesoyu-nedorogo... Мона повністю згодна з цим девізом. А от сір Інгвар повністю не згодний. Йому аби подвиги, нагороди й пісні про його звитягу. А головне - вразити якусь принцесу подвигами настільки, щоб вона вийшла за нього. Бо більше вражати нічим. Ні земель, ні багатства, ні титулу. Ще й руде волосся. А цей колір не в моді.

Оновлення після 24:00.

Гарних нам усім вихідних і цікавих історій.

Дякую всім, хто приєднався до читання. І особливо тим, хто дає посилання на новинку у власних соцмережах