Вишневі чари чи лише кохання із присмаком вишні?

Авторка майже цілодобово сидить без світла, тож викладаю нові розділи дещо із запізненням)

— Жодна відьма не зможе взяти у свій полон людину, якщо вона сама того не хоче.  Решта – самообман і до того ж досить дурний.  — дуже розумно помітила директорка, однією рукою тримаючись за чорні ґрати, другою — ніби намагаючись торкнутися мого плеча.

 — А якщо я справді не хотіла... — шепочу, ледве дихаючи.

 — А хто сказав, що ти під впливом чарів? — Вона засмучено зітхнула.  Вона дивилася на мене з таким виглядом, ніби їй і самій дуже хотілося б, щоби це все було лише частиною ретельно продуманого особисто нею плану.  Вона звикла все контролювати – над моїми почуттями не мала влади навіть я.

Яку найголовнішу таємницю зберігає студентка всередині? Що на цей раз повідає їй полонителька чоловічих і навіть дівочих сердець? Про це можна дізнатися хіба що разом із самою героїнею "Вишневого відблиску місяця", який віддано чекає на ваші відгуки!❤