Дружина султана. Знижка на гарячу історію)))

Друзі, гарного всім дня!

Запрошую поринути в світ східних інтриг та любовних перепитій у книзі "Дружина султана". Сьогодні на неї діє смачна знижка!

Йти до книги "Дружина султана. Хто з нас династія?"

Уривок книги:

— Я вдячний, що ви прибули сюди. Гадаю, вам відомо про всі зміни в імперії. Ваш приїзд означає, що ви, як остання представниця своєї династії, готові скоритися і визнати мою владу? — він зробив кілька кроків до мене і поважно простягнув руку, явно чекаючи моєї відповіді. 
— Хіба в мене є вибір? — криво всміхнулася, зараз подумавши, що, певно, все ще не так погано і меч поки не планують опускати на мою шию.
— Вибір є завжди, — впевнено відрубав він.
— Обираю бути живою, — мовила на те і врешті взяла пальці султана, щоб мазнути по них поцілунком і прикласти їх до свого чола — давній символ, що означав висловлення вірності і поваги з моєї сторони і свого благословення та прихильності зі сторони Мехмета, бо ж він сам подав мені руку. В цю мить його вуста прикрасила певна подоба задоволеної усмішки, а погляд став на мить м'якішим.
— Чудовий вибір... Мені здається, ми поладнаємо з вами...
— Неодмінно, — погодилася я, сама не знаючи на що. Тим часом падишах продовжив, ще трохи наблизившись до мене.
— А знаєте, Мер'єм султан, я багато чув про вас. Всі стверджують, що ви надзвичайно освідчена, розумна і розсудлива жінка. Тепер я бачу, що це правда. Мені цікаво перевірити на правдивість ще одну легенду, що літає навколо вашої постаті. Ви не проти? — його очі спалахнули блиском, мов у кішки. В них заіскрилася цікавість.
— Про що ви? — щиро здивувалася такій розмові я.
— Про це, — впевнено відповів чоловік і, легко підхопивши вуаль, що приховувала моє обличчя, одним рухом зірвав її. Свіжий вітерець торкнувся щоки, а золотистий листок, що злетів з куща, приклеївся до моєї шиї. Я змогла лише ахнути від шоку й обурення, але казати нічого не стала. Щире захоплення затопило погляд падишаха. Мене сколихнуло невідане раніше почуття. Ще ніколи чужий сторонній чоловік не казав мені компліментів, ніколи не дивився з захватом. Якось мимовільно розправила плечі і замість того, щоб знову прикрити обличчя, лише підтиснула вуста в награно невдоволеній і навіть суворій гримасі.
— Все ж про вроду її збрехали, — повертаючись до Явуза, мовив він. Я мало не задихнулася від гніву, але Мехмет додав: — Вона навіть ще гарніша... 
— Надзвичайно, — додав слуга.
— Ви дивовижні! Султан Ферхат здійснив великий гріх, закривши вас у тій вежі, тим самим присудивши до вічної кари цей світ, позбавивши його вашої довершеності, — завершивши обговорювати мене з товаришом, він врешті мовив, дивлячись у мої очі. А за тим, ледь торкнувшись пальцем ключиці, забрав листочок. А я чомусь подумала про те, що султан має дуже теплі руки. Дивне спостереження, зважаючи на обставини.
— Йому слід було водити мене за руку містом і показувати всім зустрічним мою вроду? — хмикнула я. Падишах усміхнувся.
— Дотепна, — знову охарактеризував мене Явузу. — Але більше ви не будете носити вуаль на обличчі у моєму палаці і в моїй присутності. Хочу бачити вас. Вважайте це моїм наказом...

З любов'ю

ваша Юліанна)))