Додано
26.10.22 12:07:56
Коли у мене буде 70 відстежувачів...
Коли у мене буде 70 відстежувачів, розкажу історію, як я малий повертався додому з магазину і махнув батоном на зграю ворон на паркані, а вони на мене напали, шо я розплакався і побіг.
Історію я розповів, тепер ваша черга;)
Підписатися можна за посиланням на профіль;)
Не забувайте про конкурсне оповідання "Примарний заповідник"

Четверо студентів отримують запрошення дослідити давній заповідник. Проте їхнє дослідження виходить з-під контролю. Щось містичне та кошмарне відбувається в старому маєтку барона. Які секрети можуть покинути стіни будинку? І чи всі студенти можуть повернутися додому?
Бодісон
85
відслідковують
Інші блоги
Усім вітаннячка ☺️ Вирішила трохи задовбати свого ШІ, взяла стару обкладинку й попросила зробити Вікторію реалістичну. То хотіла поцікавитися у вас, яка з них краща? Ось така була І ось цю я зі свого ЖПТ витрусила,
✨Вітаннячка всім, та з Різдвом Христовим ✨ Нещодавно моя Віка пішла на перезалив, щоб прибрати позначку 18+, для конкурсу. Тож вчитимуся писати обережно, щоб мене знову не заносило во всє тяжкіє))) Ну і як же без букнетівської
Не дуже хотіла це робити але пропоную лайк та взаємну підписку. Хто хоче. ❤️❤️❤️ Дякую)
Відносини батьків та дітей мабуть будуть вивчати ще дуже багато років. Але я б хотіла поцікавитися, з ким з батьків, мамаою чи татом, коли важкі відносини легше описати? Для мене відносини з батьком коли не дуже легше описати
❤️❤️❤️Дякуємо Богу за кожен прожитий день.❤️❤️❤️ ✨Дякуємо Вам — тим, хто тримає оборону, коли світ спить.✨
Тим, хто стоїть між домом і війною, між життям і темрявою.
Ви — не просто воїни.
Ви — наші світанки
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиА я вже 72-га, так що пора готувати нову історію, на 80))
))) Оригінальний підхід )) Пам'ятаю, як у дитинстві (років 6-7 було), писав листа на радіо Їжачку-боровичку ) Потрібно було малюнок намалювати, як діти грають на природі. Мама намалювала, а я м'яча домалював під трафарет і надіслали ) І ось настала година "Х". Увімкнули радіо й чекаємо…
Розпочалася программа, а потім й до листів черга дійшла. Він зараза така хвилин п'ятнадцять перерахував, пів міста напевно назвав, а мого листа немає. Я вже у сльозах біля того радіо, мама заспокоює, що нічого страшного. А "їжачок" замовкає й наче закінчив перелік, а потім знову продовжує і знову нічого. Надія з'являється й знову згасає. Вже й не сподівався, як врешті чую: "Пише нам Давидкін Миколка з міста Києва", ото радості було ) Не про ворон історія, але чомусь пригадалося ))
Бодісон, Ах-ха-ха ) Дякую! ) Як дай Боже колись завоюємо увагу тисячі, то треба буде вже щось на зразок зустрічі із бенгальськими тиграми ;))
Я стала 71, тому розказуй ͡❛ ͜ʖ ͡❛?
Бодісон, А же деталі?
Після твітера, історія посміхнула й вдруге. А якщо підписаний і там і там, буде якийсь бонус?
Віталій Партицький, Ти знаєш історію, як я спав на лавці, тому не наглій;))
То, може, вони мали намір напасти на батон? Хто ж винен, що той мав нещастя опинитись у руках дитини?)) Ну, або ж то було засідання воронячої аристократії, що не стерпіла такої неповаги до їхнього високого зібрання)))
Бодісон, І кого виправдали? Батон, чи аристократів?))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати