Писати треба про те, про що сам добре знаєш.

Коли готував свій конкурсний твір "Одного разу на вулиці Степовій" то для створення образу відьми відчув, що не вистачає в мене досвіду. Треба була маленька консультація. Навіть не те щоб консультація, а в мене просто було кілька питань. Точніше чотири. Зараз, гадаю не суттєво, які саме, бо я вже й сам не дуже пам'ятаю.

Отже думаю, до кого б звернутись з такою специфічною проблемкою. Пригадав що на одній із блогоплощин, читаю бложик жінки, яка, ну не відьма, але пише як людина, котра бачить ще щось крім реальності. І знає про ті сфери, про існування яких я тільки здогадуюсь. 

Отже написав їй лист. Вибачте, що турбую, та якщо знайдете час я вам вишлю кілька запитань. Буду вдячний за будь-яку відповідь.

Треба додати, що жінка ця веде блог, і її пости читаються як професійні тексти. 

Відповідь її почалась з того, що писати треба про те, в чому ти сам розбираєшся, а про інше не фарто. Халтуркою буде віддавати. Їй самій так колись письменницький гуру порадив і вона теж тепер так вважає. Та вже наступне речення, ну добре давайте свої питання.

Я аж задумався, якщо я буду писати лише про те, що знаю, то читачів навряд чи знайду. Бо мої колеги з неписьменницького фаху, як правило нічого крім спец.інструкцій не читають. А іншим воно й збоку не треба.

Вирішив для себе так. Письменники пишуть про багато чого, не тому що вони багато в чому розбираються, а тому що вони знаються в письменництві.

А додаткове спілкування з фахівцями інших діяльностей, по-перше практикується в будь-якій професії, а по-друге лиш збагачує людину.

Цікаво, як ти вважаєш. Прошу в коментах, висказати свою думку.

ПС. Після того як закінчив роботу з твором, відправив їй листа з запрошенням ознайомитись, з ним. Відповіла, що їй сподобалось.)