Моє вітання!

Посеред конкурсних творів натрапив на цікавинку від Skintey Alina «Місячник». Похмура, і водночас, таємнича обкладинка точно відображає зміст твору — два брати дуже схожі між собою, та мають такі різні долі. Родове прокляття нікого не омине і змусить поквитатися за гріхи минулого.

Освальд Франко ще з дитинства відчував присутність неупокоєних душ, які постійно йому щось шепотіли, мучили і гризли душу. Тільки лагідна бабуся Олександра розуміла страждання внука і робила від себе все залежне, щоб заспокоїти хлопчика. Зі смертю бабусі його стан почав погіршуватися, та на допомогу Освальду прийшов його старший брат — розважливий Сильвестр. Саме Сильвестр став гордістю батьків, перейнявши керування сімейним бізнесом. І якщо старший брат полюбляв бути кращим у всьому, то меншому залишалося «забитися в куточок», щоб хоч якось полегшити свій стан. Настав час, коли межа реальності і сну Освальда настільки змішалися між собою, що він, здавалось, уже не розумів де насправді знаходиться — у світі живих чи мертвих. З кожної шпарини до нього простягають руки привиди. Схоже, все його життя перетворилося на кошмар, а заснути — означає поринути в жахіття з головою. Сильвестр багато чого перейняв від бабусі, і тому намагається якось допомогти меншому брату. Він навіть звертається до відьми, щоб вона виготовила захисний оберіг — підвіску «Валькнут» на срібному ланцюжку, а заодно обіцяє Освальду охороняти його сон.

Раптом події переносять на кладовище, де родина навіки прощається з Сильвестром. Як же рано пішов поза світ старший брат, та він, як і обіцяв, не покинув напризволяще зі своїми кошмарами Освальда. Невже тільки смерть Сильвестра змусила зібратися разом усю родину, щоб нарешті розповісти таємницю сім’ї? Дядько Освальда Пантелеймон привідкриває двері у минуле, яке приховує причину прокляття, яке тягнеться з покоління в покоління. Далекий предок роду по імені Орест порушив клятву, дану відьмі, і за це був проклятий не тільки він, а й наступні покоління.  Його менший брат Свирид трохи послабив прокляття, одружившись на доньці відьми, та все-одно не зруйнував його дію. Минуло дуже багато часу, і родові лінії двох братів розійшлися, щоб потім в одну нещасливу мить знову з’єднатись. Сильвестр отримав прокляття Ореста, а Освальд — став наступником Свирида. Тому після смерті Сильвестр постав стражем потойбіччя, а Освальд, який із дитинства насправді був місячником, виявився провідником мертвих у світі живих. Як же гарно описано: «Місячник — маяк в штормову негоду для примар, які виходять з тіні, щоб промовити своє останнє слово та віднайти спокій».

Оповідання вразило своїм реалізмом та, заодно, містицизмом. Історія виявилась такою заплутаною, та ще й на додачу порадував екскурс в історію. Наскільки тонко показані переживання Освальда, його нічні марення, що диву даєшся. Авторка, ніби художник, тонкими невагомими мазками змалювала непросте життя Освальда Франко, який з виснаженого тривожними снами чоловіка став могутнім місячником, котрий зміг перетворити кровне родове  прокляття на дар.

Рекомендую до прочитання конкурсного твору, особливо темними листопадовими вечорами. Не забудьте запастися сушеними квітами лаванди, щоб приготувати ароматний чай. Адже хто знає скільки примар ще бродять землею, щоб колись зустрітися з місячником?