Потеревенькаємо?

Привітусики, дорогенькі! 

Дивлюсь, блоги рясніють рецензіями на вже написані книги, анонсами на нові,
а я, цитуючи Барта Сімпсона: "теж так можу, тільки не хочу" :D

Добре, насправді хочу — ще і як хочу! — та тільки щось не клеїться. Може втомилася? Скоріш за все. Часи зараз нелегкі, в кожного своє горе щодня стається. Тут, коротше, не гріх розклеїтися й найсильнішому з нас, не те що мені.

Щиро радію за кожного зі знайомих авторів, та й за не знайомих теж, коли бачу в них анонси нових історій. І це "книга оновлена", "прода щодня". Означає, що люди знаходять у собі сили жити й творити, попри всі сучасні обставини... 

...А що ж я? 

Сьогодні зайшла на ноуті у папку з чернетками — 6 написаних книг чекають на свій переклад. В папці з ідеями — 10 файлів з розписаним сюжетом. На телефоні в замітках своєї черги чекають стільки ж. Словами: роботи — вагон! А сил? Дивлюсь на Муза, котрий в компанії своїх подружок кличе мене розслабитися за серіалом чи читанням легкої літератури, і розумію: не можу. Ну не можу отак взяти й дати собі відпочити коли стільки роботи.

А ще тисне думка, що треба все починати спочатку. Я не була суперпопулярним автором на минулій платформі, та все ж в мене були читачі, аж цілих 300+ чоловічків. Розумію, що рано чи пізно вони наберуться і тут, але, ну знаєте(?), то ж вже були, а тепер шукай своїх дорогеньких знову... 

Зате, зате(!), там в мене не було таких милих колег, за чиїми б роботами я стежила та чиїх коментарів відверто чекала. Не було такої лампової атмосфери. І щирої радості за авторів не було, бажання підтримати чи прокоментувати чиюсь роботу... А тут є. І мені це подобається.

Коротше, не знаю, до чого я це вела, але точно не для того, щоб мене жаліли :D
Я не нию, ні, в жодному разі.

Може хтось з вас зараз теж відчуває себе пригніченим та не продуктивним, корить за бажання все кинути та відпочити, сварить за недостатньо добре написаний текст чи пропущений за графіком розділ, а може за якісь інші моменти пов'язані із творчістю й не тільки...?

Якщо так, то хочу вас обійняти й сказати те, до чого сама не прислухаюся:

Ви неймовірно сильні, талановиті та потрібні.

У вас все вийде, просто дайте собі час.

Не насідайте на себе, не гнітіть думками,
не сваріть за помилки, промахи та невдачі.

Ви зробите все заплановане і зробите в найкращому вигляді.
Бо це ви.

Насолоджуйтеся процесом,
адже будь-яка справа має приносити задоволення,

І не забувайте про відпочинок,
бо він неймовірно важливий.

Пам'ятайте: Ви молодці. І ви не одні.

А на цьому все, дорогенькі,
дякую, що ви зі мною і...

...ще побачимося,
ваша Ві ❤