Передплата на книгу "Заміж за діда..."

Привіт моїм любим читачам! Сьогодні відкрила передплату на книгу "Заміж за діда, або як (не) закохатися у його внука". Я дуже люблю цю веселу історію та сподіваюся, що й вам вона прийдеться до смаку!

Анотація:

Капосниця та пройдисвітка. Саме так мене ще з дитинства називала мама. І я була б не я, якби не спробувала заграбастати собі багатенького чоловіка. Ну то й що, що йому вже за сімдесят? Навпаки, скоріше копитця свої відкине й мені відійде така бажана спадщина. А добра у цього діда море! Автомобілі, нерухомість, бізнес! Аж серденько стукотить від однієї думки про все те добро. Не життя, а мрія! 

Та все було б прекрасно, якби не його внук, який і сам хоче дідів спадок. Але я так просто не відступлю, боротимуся за свої скарби! Тільки от не закохатися б в цього гарного хлопця...

#одна мала пройдисвітка

#старий, але хороший дід

#і його привабливий внук

Уривочок 1 з платної глави від імені Марка:

"Вона дратувала мене з першої хвилини знайомства. А зненавидів я її ще тоді, коли забігла в той під'їзд, спотикаючись на порозі. Одразу здогадався, що то вона. Та сама загадкова дідусева наречена.

Поки їхали додому, намагався розкусити Тетяну, розпитував про те, чим живе. Пильно вглядався у дзеркало заднього виду, сподіваючись побачити хоч одну фальшиву емоцію. Але вона навіть щиро розплакалася, коли я пожартував щодо її батьків. Після того добряче соромно стало.

Дідько! Вона точно прикидалася, я це відчував, але вдіяти з собою нічого не міг. Тому довелося перепросити за грубість. 

Втім спроб вивести її на чисту воду я не полишив. 

Коли привіз Таню в дідусів дім, пильно стежив за кожним кроком цієї шахрайки. Хоч вона й натягувала  на обличчя милу усмішку, а очиці все одно горіли, ніби у сороки перед купою перлин. Шкода, що це не можна було привести як доказ її корисливості. 

Навмисне гаркнув до неї під саме вухо, коли вдавала з себе чисту невинність. Сподівався, що може хоч у страху видасть свої справжні наміри. Але Тетяна лише обурилася, стала руки в боки й сердито спитала, чи мені нічим зайнятися. Дивився у її сині очі й не розумів… Не розумів, чому вона така… вродлива."

Уривочок 2 (буде на сайті згодом):

"— Даси проїхатися?

— Справді хочеш? У тебе посвідчення водія є?

— Немає.

Не знаю, чим я думав, коли погоджувався на цю авантюру. Мабуть, думками уже був на зустрічі з Анею. На яку, до речі, непогано спізнювався. 

Все йшло прекрасно, поки Таня не злякалася пса, який спершу рвонув під колеса, але потім все ж утік. Мала чогось натисла на "газ" що було сили й ніяк не реагувала на мої прохання спинитися. Звісно, я не боявся, адже швидкість була низькою. Однак все одно хвилювання мали місце. Тому, коли нам все ж вдалося спинитися, стрес вирвався назовні криком… І, здається, цим я добряче образив Таню. Її гарні очі миттю наповнились сльозами, подивилася на мене з якимось дивним болем в погляді й втекла. Пішла  дорогою назад, обіймаючи себе за плечі. Не зупинялася, коли я про це просив. Тоді я й обійняв її зі спини, сам, не второпавши нащо. Але так сподобалося її відчувати. Тендітну, ніжну і малу. А ще вдихати п'янкий солодкий аромат парфумів.

Без будь-яких вагань перепросив, щиро, з душею, а вона взяла й вирвалася з моїх рук. Як пташка, що хотіла залишитись вільною. Дивилася на мене колючим поглядом, трималася за кілька кроків, показуючи на авто.

— Зам'яли. Поїхали…"

Всім гарного настрою! Сподіваюся, що сьогоднішній теплий день принесе вам багато позитивних емоцій!❤❤❤