Привіт-привіт!

Вітаю усіх нових читачів і обіймаю постійних!

Отже, поки на Букнеті викладається десятий розділ міського романтичного фентезі "Мій кельтський бог", і події розкручуються дедалі напруженіше, я продовжую розповідати про бестіарій книги.

Тот, звичайно, не обійшовся без вибриків і напустив на закоханих Міноса. 

❤️

— Чого ти домагаєшся? — гаркнув Люк, не відриваючи очей від погоні, що наближалася. Вже можна було розібрати, що на них мчить оголений гігант із хвостом-змією. — Ти закликав Міноса, вартового другого кола пекла…

— Я домагаюся лише безпеки та спокою. І так, Люку, або ти слухаєшся мене, або постаєш перед обличчям Міноса, справедливість якого не знає меж. А він віддасть тобі належне... а може, й не тільки тобі.

❤️

Мінос охороняє друге коло Дантового пекла. 

Цар Мінос відомий любителям давньогрецьких міфів, адже він  — названий батько сумнозвісного Мінотавра. Історія взагалі-то печальна і повчальна.

Зевс викрав фінікійську царівну Європу і довго кохався з нею на Кріті, в результаты й народилися Мінос з братами. З часом Міносу вдалося стати царем. Він попросив Посейдона вислати йому для жертвопринесення тварину, морський бог выдправив з моря білого бика, проте, вражений  красою тварини, Мінос відіслав бика у свої стада, а в жертву приніс іншого.

У покарання за цей обман Посейдон вселив дружині Міноса Пасіфаї неприродну пристрасть до морського білого бика, від якого й народився Мінотавр. Сам бик був упокорений Гераклом і потім убитий Тесеєм.

Вазаглі-то Мінос був непоганим царем. Заснував кілька міст, розширив державу, зробив її господаркою морів. Полюбляв жінок, за що був проклятий дружиною.

А помер знову-ж таки через власний характер. Смерть його спіткала в Сицилії, де він переслідував Дедала. Щоб знайти втікача, Мінос в кожному місті ставив завдання: пропустити нитку крізь спіральну раковину. Дедал зміг вирішити її, запрягши в нитку мурахи, чим і видав себе. Коли Мінос потребував видати втікача, цар Кокал велыв пустити в лазню трубами киплячу воду, ы Мынос обварився насмерть. Тіло його було видано його супутникам і поховано в Сицилії, поряд з пишною гробницею Міноса спорудили храм Афродіти. Потім кістки його було перевезено на Кріт.

Данте ж зображує Міноса у диявольській іпостасі, як демона зі зміїним хвостом, що обвиває новоприбулу душу і вказує коло пекла, в яке тій доведеться спуститися. У другому колі цар з усією суворістю карає хтивих, серед яких Данте називає, зокрема, Семіраміду, Клеопатру та Олену Прекрасну. Ну не падлюка цей геніальний поет? :)

До речі, ви знали що того самого "Мислителя" Родена дехто вважає уособлення Міноса? От так!

А ось таким уявляв Міноса геніальний Доре.

❤️❤️❤️

Читати "Мого кельтського бога" 

Підписатися на автора