Г. Зюман. "Знайди мене".

Рецензія на конкурсне оповідання Ганни Зюман "Знайди мене":                          https://booknet.com/uk/book/znaidi-mene-b407267  з конкурсу "ЗУСТРІЧ З ВІДЬМОЮ", він тут: https://booknet.com/uk/contests/znaiomstvo-z-vdmoyu-c125?filter=2
Любителям містики й трилерів читати обов’язково. 
Та й усім, хто  іноді думає про вплив містичної складової буття на життя звичайних людей, теж буде цікаво. 
Начебто всі знають - за все в житті, а іноді й після, треба платити. Або розплачуватися. 
Але до себе  і своїх вчинків це знання чомусь не застосовують. 
І от що з цього може вийти ні сіло ні впало прокидаєшся посеред нічного клубу в одних штанах… Обламайтеся, це літературний конкурс, тут без штанів нічого не буде, хе-хе.  

“можна б було списати на якийсь раптовий прояв сомнамбулізму. 
Якби не одне но! 
Цей клуб знаходиться на протилежному боці Києва, і я фізично не встиг би до нього навіть добігти.” 

Отак з перших слів оповідання занурює нас в містичну атмосферу  непізнанного. Головний герой приходить до тями на кладовищі, геть не розуміючи, де він та не пам'ятаючи, як тут опинився. Густий туман покриває все навколо не тільки фізично. Адже селища, біля якого розташоване кладовище не існує на карті. 

“ — Ну хоча б туману нема. Й на тому дякую тобі, невідомий викрадач. Скажи хоча б, що тобі треба від мене! 
Від мого крику з найближчого дерева зривається зграя ворон та, голосно каркаючи, злітає в небо. 
Ось тобі й уся відповідь. 
Куди тепер йти? 
Босому, напівголому, без зв’язку, а головне без грошей” 

Одна радість - штани все ще на ньому.  
Далі містичність проривається крізь суворий реалізм хвилеподібно, то відступаючи, то накочуючись з новою силою. Причому з кожним припливом герой все більше занурюється  в те, що гостро відчуває, але пояснити не може.   
Розв'язка настає  раптово, теж трьома хвилями, кожного разу ясніше показуючи причину цього містичного випадку. І нарешті ми бачимо справжніх героїв вечірки, он як гарно тут усе закручено. 
Тому напружена атмосфера зберігається упродовж всього твору, а фінал емоційно натякає на роль непізнаваного в нашому житті. 
До речі Ганна Зюман працює у доволі широкому спектрі жанрів. Це й фентезі, і детектив, і сучасна проза та любовні романи. Їх об’єднує особлива емоційна атмосфера й авторський стиль, що має знайти ще більше поціновувачів. 
Чому? Тому що читач в кінці кожного твору повірить у краще. 
Герої здебільшого не ідеальні, легко роблять помилки та полюбляють знаходити для себе не лише пригоди, а й неприємності. Проте хепіенд, правда не завжди в очікуваному вигляді,  гарантований.Тож не лякайтесь, авторка візьме вас заруку й проведе крізь жахи до світла. 
І ви відчуєте, як гарно стає, коли це світло вас огорне на останніх фразах твору.