Я теж їх терпіти не можу

https://booknet.com/uk/book/rozmr-ma-znachennya-b402703

"-Чого така кисла? - весело питав Костянтин другий похмуру Пампушку. - Як можна спати, ми виграли один шанс на тисячу, ні, на мільйон! Тепер тільки вперед, і весь світ біля наших ніг.

-Це ти виграв, Костянтине. Поздоровляю. Рада була допомогти. Я не планую кар’єру моделі, хіба що не довго, і якщо це дасть мені необхідні кошти. Взагалі, це несерйозно. Ну тобто для мене. То не моя мрія, а твоя. І мені рекомендовано спокій.

-Який ще спокій? Ти взагалі зірвала джекпот… - він п’яно розмахнувся і з усієї сили ляснув себе по лобі. - Ти ж нічого не знаєш, все проспала, якби не я…

-Можна, я завтра про це дізнаюся, Костянтине? - терпляче спитала Таня, що вміла поводитись з п’яними й без тривожної кнопки. - Та жінка в кутку, це ж твоя мати? Відвези її додому. Ти ж бачиш, вона стомлена.

Божечки, нащо вона це сказала?"

Оновлення після 24:00. Дізнаємося. як доводиться розплачуватись за успішний успіх

#богиня_у_квадраті

https://booknet.com/uk/book/rozmr-ma-znachennya-b402703 У Пампушки гості -

як в анекдоті, де приятелька повідомляє Раневській: "Я вчора була в гостях у N. І співала для них дві години." А Фаїна Георгіївна перериває її: "Так їм і треба! Я теж їх терпіти не можу! "

Але ж ті, хто прийшов, запевняють, що люблять Таню понад усе. От воно - збулася мрія. Прийшов успіх. Тільки чомусь все тіло болить, хочеться спати й ті, хто нарешті побачив її крутизну, бісять.

Нехай наші з вами гості будуть завжди в радість. І навідують нас не тільки тоді, коли ми на вершині