Вітаю, друзі!

Сьогодні хочу поділитися з вами невеликою рецензією на твір Місячник від Skintey Alina.

Найперше, що у доброму розумінні слова спонукало прочитати історію - це задум автора щодо головного героя. Освальд Франко має здатність бачити мертвих. Як тільки він поринає до обіймів сну, примари та душі померлих повсякчас виникають поруч із ним. Подібне товариство до вподоби далеко не кожному, тож хлопець усіляко намагається відтермінувати занурення до сну, але кава й таблетки не в змозі дарувати постійну бадьорість, отже зустріч із потойбіччям врешті є для героя неминучою.

Брат всіляко намагається підтримати Освальда, втім настає момент, коли головний герой втрачає і цю підтримку. Батько хлопця не вірить у всіляку маячну на зразок спілкування з мерцями, але після того, як втрачає одного із синів, збирає родину у маєтку, куди запрошує свого власного брата з яким свого часу припинив спілкування. Як згодом дізнається читач, дядько Освальда також знає, що таке біль втрати й схоже не сприймає розповіді племінника за маячню.

У стінах маєтку відбувається розмова з якої читач дізнається, через що у родині Франків вже багато років помирають дорогі їм люди. Містика криється у родинному проклятті, а саме угоді із відьмою, завдячуючи знайомству з якою, Франки збагатились. Але все у житті має свою ціну. 

Невдовзі до Освальда являється дух жінки, із яким хлопець матиме розмову. Зокрема відбудеться згадка пращурів та невелика подорож до часів Київської Русі. Врешті, Освальд виявляється "Місячником", що має змогу спілкуватися та бачити мертвих, і якщо подивитись на прокляття з іншого боку, можливо це радше дар аби мати змогу допомогти тим, хто прагне відшукати жаданий спокій й завершити справи у світі живих…

Загальні враження від оповідання приємні! Сподобалася сама атмосфера та ідея твору. Не можу сказати, що події розгортаються блискавично, але сама розповідь не затягнута, йде у відповідному до сюжету ключі й розкриває читачеві загадку родини Франків та власне здібностей головного героя. Я не професійний філолог, то ж не беруся коментувати орфографію та пунктуацію. Особисто мені нічого не заважало мандрувати текстом й поринути до історії. Зокрема сподобався фінал. Як на мене, вийшло досить глибоку та зворушливо. Дякую авторові за цікаве оповідання та бажаю успіху в конкурсі!

Дана рецензії є лише суб'єктивним бачення колеги автора.