Рецензія на конкурсний твір "Місячник"

 

Вітаю, друзі!

Сьогодні хочу поділитися з вами невеликою рецензією на твір Місячник від Skintey Alina.

Найперше, що у доброму розумінні слова спонукало прочитати історію - це задум автора щодо головного героя. Освальд Франко має здатність бачити мертвих. Як тільки він поринає до обіймів сну, примари та душі померлих повсякчас виникають поруч із ним. Подібне товариство до вподоби далеко не кожному, тож хлопець усіляко намагається відтермінувати занурення до сну, але кава й таблетки не в змозі дарувати постійну бадьорість, отже зустріч із потойбіччям врешті є для героя неминучою.

Брат всіляко намагається підтримати Освальда, втім настає момент, коли головний герой втрачає і цю підтримку. Батько хлопця не вірить у всіляку маячну на зразок спілкування з мерцями, але після того, як втрачає одного із синів, збирає родину у маєтку, куди запрошує свого власного брата з яким свого часу припинив спілкування. Як згодом дізнається читач, дядько Освальда також знає, що таке біль втрати й схоже не сприймає розповіді племінника за маячню.

У стінах маєтку відбувається розмова з якої читач дізнається, через що у родині Франків вже багато років помирають дорогі їм люди. Містика криється у родинному проклятті, а саме угоді із відьмою, завдячуючи знайомству з якою, Франки збагатились. Але все у житті має свою ціну. 

Невдовзі до Освальда являється дух жінки, із яким хлопець матиме розмову. Зокрема відбудеться згадка пращурів та невелика подорож до часів Київської Русі. Врешті, Освальд виявляється "Місячником", що має змогу спілкуватися та бачити мертвих, і якщо подивитись на прокляття з іншого боку, можливо це радше дар аби мати змогу допомогти тим, хто прагне відшукати жаданий спокій й завершити справи у світі живих…

Загальні враження від оповідання приємні! Сподобалася сама атмосфера та ідея твору. Не можу сказати, що події розгортаються блискавично, але сама розповідь не затягнута, йде у відповідному до сюжету ключі й розкриває читачеві загадку родини Франків та власне здібностей головного героя. Я не професійний філолог, то ж не беруся коментувати орфографію та пунктуацію. Особисто мені нічого не заважало мандрувати текстом й поринути до історії. Зокрема сподобався фінал. Як на мене, вийшло досить глибоку та зворушливо. Дякую авторові за цікаве оповідання та бажаю успіху в конкурсі!

Дана рецензії є лише суб'єктивним бачення колеги автора.

 

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Аліна Скінтей
20.10.2022, 18:56:12

Дякую і ще раз дякую за такі чудові слова і вашу розгорнуту рецензію-відгук✨
Дуже приємно✨

Angelnik
20.10.2022, 21:24:38

Skintey Alina, Прошу. Дякую вам за цікавий сюжет!

avatar
Лоре Лея
14.10.2022, 20:29:16

дякую за рекомендацію, треба почитати цей твір) додайте коментар про участь у конкурсі рецензій сюди https://booknet.com/uk/blogs/post/352555, щоб його зарахували модератори!

Angelnik
14.10.2022, 20:34:46

Лоре Лея, Дякую! Додав одразу, як опублікував рецензію ) Але все одно дякую, що нагадали!

Інші блоги
Міланте, це маленький дарунок тобі)
Нарешті я перейшла від думок та планів до дії і почала викладати давно оселившеся в голові оповідання. Це фентезі - незвичний для мене жанр. Але дуже популярний сьогодні - то чому б і ні? Міланте, свою першу фентезійну спробу
Популярність .
Вирішила трішки написати своїх розмірів про популярність. Коли я прийшла на цю платформу я взагалі не думала про таке як популярність. Я лише хотіла дати своїм історіям життя в надії, що колись , хтось прочитає їх. Та потім
Любителям сучасних любовних романів
Любите читати сучасні любовні романи? Тоді вам сюди! Я підготувала добірку своїх сучасних любовних романів. ?"Як позбутися дівчини?" Антон гадав, що це стосунки на одну ніч, а дівчина виявилася донькою його
Доля подарувала їй усе, про що мріють
У неї вірний наречений і безтурботне життя в замку. То чому ж вона порушує обіцянку? Може, тому, що її не давала. Стародавній талісман прокинеться, зробивши її заручницею гри Світла і Темряви. Її шлях – це випробування.
Життєво.Емоційно.Відверто❤️максимальна знижка і...
— Ви щось забули, пане Лісовський? — кажу, не обертаючись. Бо ні бажання бачити його знову, ні відваги. Вони вийшли з кабінету хвилин зо десять тому і, я була у своєму праві підійти до вікна, що виходить на місто, аби
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше