Вдале полювання

Привіт.

Хочу запросити вас до цікавої новинки.

Ірина Айві

Вдале полювання

https://booknet.com/uk/book/vdale-polyuvannya-b407522

уривок з книги 

Справа від мене майже перед самим носом майоріє чоловічий черевик, що найменше сорок першого розміру. І що це означає? 

Потихенько повертаю голову вліво й о диво,  бачу таку ж саму картину. Значить наді мною стоїть мужик, який своїми ногами взяв мене в оточення не даючи можливості повернутися до нього обличчям. 

Так, Даріє спокійно! Не панікуй завчасно, -- наказала я собі, не зронивши вголос ані слова. 

Впершись обома долонями в землю намагаюся повернутися на спину. Дивно, але незнайомець дозволяє мені повернутися. Нарешті я бачу хто переді мною, та від цього мені не легше. Незнайомий мужик у камуфляжній формі свердлить мене допитливим поглядом. 

-- Послухайте, ... ви б не могли прибрати зброю, -- пискливо прошу незнайомця. 

Його вираз кам'яного обличчя раптом спотворює крива посмішка. Який же він дивний та непривітний. 

-- Що ти забула у моєму лісі, Червона Шапочко? -- демонструє мені свій вищир цей необтесаний мужлай. 

І чому це я Червона Шапочка? -- виникає у мене дивне запитання замість того, щоб запитати в чому справа. Мабуть, він назвав мене  так через мою червону кепку. 

-- Я, як бачите --  фотограф. І я не в курсі того, що цей ліс належить вам, -- відповідаю зібравши в кулак всю свою сміливість. Не хочу показувати цьому мисливцю, що він лякає мене до смерті. 

-- Смілива! Ну! Ну! А ти взагалі в курсі, що зіпсувала мені полювання? Ці перепілки мали стати моїм обідом. Завдяки тобі я залишився без їжі, а коли я голодний, то дуже злий. Вловлюєш про що я? 

-- Щось не дуже, -- хитаю головою, ігноруючи шалене серцебиття.

-- Тепер ти моя здобич! Доведеться тобі мені втамувати дещо інший голод. 

-- Ви божевільний!? Негайно відпустіть мене. Середньовіччя якесь. Та хто ви такий, щоб казати мені такі слова, -- щосили  штовхаю негідника ногами у коліна. Дивно, але мені таки вдається якимось дивом повалити цю глибу м'язів на землю. 

Дякую тобі Боже за цю мить, яку ти даруєш мені, щоб я змогла втекти від цього людожера. 

Забувши про ранець, притискаю до грудей фотоапарат й хутко кидаюся навтьоки. Відчуваю, що ще ніколи в житті мені не доводилося так швидко бігати. 

-- Ай! -- викрикую голосно, плюхнувшись пластом до землі. Здається я за щось перечепилася. Мою ногу одразу пронизує гострий біль і я чітко розумію, що на цьому мій біг завершився. 

За мить перед моїми очима дежавю. Фігура незнайомця знову нависла наді мною. Варіантів втечі більше не залишилося. 

-- Ну і куди ти зібралася, дурне дівчисько? Від мене ще жодна здобич не втекла і ти нікуди не дінешся. 

***

Зустрічайте новинку з доволі незвичним сюжетом. Обіцяю багато емоцій й дуже цікавих героїв. Ну що поїхали ... на полювання.

Хто вже читає може поділитися враженнями.