Завершення і початок. І уривочки)

Друзі, кілька днів тому я завершила книгу 

“Охоронець для розбитого серця”

Тому тим, хто бажає не чекати продовження, а проковтнути історію за вечір-два можна починати читати) 

Шматочок з останніх розділів:

Брат Івана, здається, його звати Саша, старанно робить вигляд, що дуже здивований нашому візиту. Оця його старанність і показує, що він точно щось знає. 

– Де Іван? – без передмов питає чоловіка Єгор.

– А я звідки зна…– він не договорює, бо Єгор хапає його і притискає до стіни, так що з неї починає осипатись на підлогу гіпсовий декоративний орнамент. 

– Та не знаю я! Чого ти причепився, іди до… – знову недоговорює, бо в стіну поряд з його обличчям впечатується кулак, остаточно руйнуючи гіпсову інсталяцію з якихось листочків та квіточок. 

– Другий удар буде не в стіну! – крізь зуби цідить Єгор, і я впевнена, що він не жартує. – Цей покидьок викрав мого сина, і, якщо треба, я рознесу тут все, але де він зараз – дізнаюсь! 

– Та не знаю я! Не було його тут! – зривається на фальцет, бо Єгор схопивши його вже за шию, підіймає так, що ноги зведеного брата відриваються від пухнастого килима. 

Щоб не бачити цього, відводжу очі і раптом натикаюсь поглядом на світло-зелену шкарпетку з вишитим “трансформером”. Серце пронизує гострий біль. Це – улюблені шкарпетки Єгорчика! Я сама йому купувала декілька таких пар!

Мовчки, боячись видихнути, показую Єгору, і він розуміє без слів…

************************************************************************

А для тих, хто історію Єгора та Інги вже прочитав, нагадую про свою новинку 

“Булочка для Рок-Зірки”

Шматочок, який розповідає про одну з багатьох пригод рок-зірки Ніка та його спічрайтера і фанатки, що це не дуже вдало приховує, Улі. 

***

Щаслива, що так вдало прихопила комплект запасного одягу, Уля швидко почалапала по багні і гілках до Ніка. Якось не подумавши, чи справився він сам з переодяганням. 

Те, що “не справився” стало зрозуміло, коли вона побачила оголену спину хлопця і різко зупинилась. Звісно, вона хотіла відвернутись, та рельєф м'язів, сильні гарні руки, струнка шия… це все виявилось значно краще, ніж на плакатах чи в кліпах. Не просто краще, а в рази. 

Тому Уля й застигла, навіть ногу забувши опустити на землю. 

Обличчя спалахнуло жаром, а той жар розлився тілом так, що здавалось, зараз і та форма задимиться. 

Уля глибоко вдихнула і нарешті трішки отямилась. Треба було б швидко піти, але дівчина вирішила останній раз глянути. Тільки одним оком, як говорять, тому й дивилась на спину Ніка, а не під ноги. 

Тільки коли під ногами затріщало-зашурхотіло, а опора зникла, Уля зрозуміла, що летить кудись вниз, і тільки встигла скрикнути, як впала на щось м'яке. Це щось виявилось купою гнилого листя і таки добре її врятувало від травм.  

Нік миттю опинився зверху, і це “зверху” було десь на висоті поверху другого, що Улю не дуже порадувало. І навіть те, що з переляку Нік так і не надягнув сорочку, вже ніякої естетичної насолоди не приносило. 

*************************************************************************

Приємного читання! Дуже радію вашим відгукам та враженням)