Новий розділ"Кохання до кумира. Привіт із минулого

– Я сумую за музикою. Мені так не вистачає її. Сьогодні дивився на гурт, який грав за вечерею, і згадав своїх хлопців. Тут, я усвідомив, що не можу існувати без неї, – відповів Том та одним махом осушив бокал.
– Музика – це твоє життя. Не можна взяти та відмовитися від неї. Що тобі заважає повернутися на сцену? Почати сольну кар'єру? Пам'ятаю раніше ти говорив про це. Що змінилося? Чому ти передумав?
– Я боюсь, що знову втрачу тебе. Мені потрібно було зробити вибір. Ти або музика. Я його зробив.
Я глибоко вдихнула та приклала долоні до його щік.
– Коханий мій. Діло було не в музиці. Я ніколи не хотіла, щоб ти покинув свою мрію. Річ йшла про твою активну увагу до протилежної статі, з яким не могла змиритися. Тому що я егоїстка, як ти. Ти повинен бути тільки моїм. Я не могла ділити тебе з кимось іншим. Зрозумій нарешті – музика ні до чого.
Я надіюся, що мені вдасться до нього достукатися. Вчепився цієї музики, і стоїть на своєму, не чуючи ні одного мого слова.
– Пробач мені, – тихо відповів він, відчайдушно дивлячись в мої очі.

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Глава 13. Уривок КамбоджІйських ХронІк
Шановні читачі! Опублікував тринадцяту главу "Поверхні" — продовження "Космічного Прикордонника". Ця глава — особлива. Вперше в тексті з'являється фрагмент Камбоджійських Хронік — стародавніх текстів,
❤️ Вимушена на деякий час попрощатись.❤️
В зв'язку з станом здоров'я, планую випасти на місяць півтора з букнету. Так, як планується операція і реабілітації, найгірше в цій ситуації, що не можна сидіти довгий час. Але планую обов'язково повернутися відразу,
Українська лайка
Дорогі автори, щойно мені кинули виклик, що в українській мові немає лайки. Один чи два матюки, все. Я то звісно згадала цілий перелік, але давайте поділимося один з одним чимось етаким в коментарях)))
Інтрига від хлопців ;)
Вітаю, любі мої букнетівці!❤️ Оновлення Штучки вже у ваших книжечках, тож запрошую до прочитання: ​— Мішо, давай в готель. — скеровую свого водія дорогою з офісу. — Мурате, дозволиш слово сказати? —
У нас не такі стосунки... А які?..
Джим “— А ви що, лікар? — Фиркнув він. І Норман раптом ледь помітно посміхнувся. На мить кутики його губ піднялися, але потім він знову натягнув маску безнадійної відстороненості. — Лікар вищого світу Шотландії. —
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше