– Я сумую за музикою. Мені так не вистачає її. Сьогодні дивився на гурт, який грав за вечерею, і згадав своїх хлопців. Тут, я усвідомив, що не можу існувати без неї, – відповів Том та одним махом осушив бокал.
– Музика – це твоє життя. Не можна взяти та відмовитися від неї. Що тобі заважає повернутися на сцену? Почати сольну кар'єру? Пам'ятаю раніше ти говорив про це. Що змінилося? Чому ти передумав?
– Я боюсь, що знову втрачу тебе. Мені потрібно було зробити вибір. Ти або музика. Я його зробив.
Я глибоко вдихнула та приклала долоні до його щік.
– Коханий мій. Діло було не в музиці. Я ніколи не хотіла, щоб ти покинув свою мрію. Річ йшла про твою активну увагу до протилежної статі, з яким не могла змиритися. Тому що я егоїстка, як ти. Ти повинен бути тільки моїм. Я не могла ділити тебе з кимось іншим. Зрозумій нарешті – музика ні до чого.
Я надіюся, що мені вдасться до нього достукатися. Вчепився цієї музики, і стоїть на своєму, не чуючи ні одного мого слова.
– Пробач мені, – тихо відповів він, відчайдушно дивлячись в мої очі.