Меделдранет – таємниця королеви.

Більше персонажів, більше таємниць. Але куди це все нас приведе? П'ятнадцятий сувій Тергораса розгорнувся перед нами. Давайте знайомитися з хранителем душі та тіла палацу імператорів – Меделдранетом Кам'яним. По секрету: у нього з королевою Аделаїдою дуже цікаві стосунки.

Ловіть уривочки:

Звали його Меделдранет Кам'яний і був він, волею Ендерола, хранителем "душі та тіла" палацу імператорів Тергораса. Люди, чий вік значно коротший за вік драконів,  звали його просто Медел і вірили, що він одноліток Ендерола.  Той факт, що палац будувався ще в ті часи як "боги ходили ногами по землі", а Медел служить лише третьому імператору, абсолютно не заважав людям перебільшувати вік хранителя.

Його звали Меделдранет Кам'яний і був він вищим драконом панівного крила, що засвідчували золоті лусочки, які нескладним орнаментом губилися на його брунатній лускатій шкірі.

Звали його Меделдранет Кам'яний і був він… наразі дуже стурбований станом Ендерола, що останні два десятки років потерпав від "нелюбові" нового імператора та його родини.

…

…У відповідь на королівський натяк у кімнаті зникли вікна та двері, замість них залишились лишень кам'яні стіни.

– Чудово, – посміхнувся імператор, – домашній арешт. Я з радістю! Передайте Тергорасу – нехай зачекає, бо я тут покараний, – він продовжував посміхатися, повертаючись на своє місце біля зниклого вікна.

– Медел! – втрутилася королева. – Я прошу вибачення за його довгий язик. Його Величність перевтомився та перенервував через складні перемовини з послами. Він зовсім не хотів Вас образити.

– А якби й хотів, – подав голос імператор,– чого б Вам ображатися, якщо для цього немає підстав?

– Ерон! – прикрикнула на нього королева.

– А тобі він чого не дав чаю попити? – не хотів добровільно затикатися імператор. – Ну стала б ти трохи активнішою, і то не факт. Побігла б наздоганяти лорда Бартеля, на що він власне і розраховував. І так…. Знаю я, звідки чай… Не сліпий, не глухий і з нюхом все добре. Ця гидота ще в тронному залі смерділа. Додумався ж за пазухою тримати… Кандидат відморожений!

– Це вас так зіллям накрило? – рівним та тихим голосом поцікавився хранитель, недвозначно натякаючи, що імператор не може приборкати свою дружину, а отже його ящошир таки потребує смердючої трави.

Імператор схилив голову набік, оцінивши хід хранителя, але цю партію він планував виграти.

– Можливо, – відповів він, – можливо. Вона казала, воно мене очистить та поверне пам'ять. І я зверну увагу на ту інформацію, на яку раніше не звертав. Але, мабуть, таки пораджуся з богами, а то куди мені смертному. І Теа з собою візьму. От ми станемо разом перед вівтарем богів і запитаємо, чого нам чекати, а у священному полум'ї з'явиться відповідь… Головне, аби ніхто сторонній про рішення богів не дізнався.

Під час усього монологу імператор дивився в очі хранителю, аби спіймати вираз його обличчя, коли той зрозуміє, що його таємниця не така вже й… таємна, як він думає.

Проте кам'яний дракон не ворухнув жодним м'язом, і, здається, навіть не дихав…

Трилогія: Сувої Тергораса. Книга 1 – Таємниця крижаного дракона. Приєднуйтеся до читання! Все буде лускатенько.