Впевнена, ви знаєте безліч історій про перше кохання. Перше кохання без взаємності. Взаємне, але недовге. Те, що через багато років викликає щем і те, що згадують з кривою посмішкою.

Але чи багато ви знаєте історій про перше кохання, які можна закінчити фразою: "І жили вони довго й щасливо..."? За умови, що це не казки? Я - лише одну.

Я, чесно, не знаю, чим закінчиться історія Юлі Міхаліної "Віра у твоє кохання". Уявлення не маю.

Героїв роздііляють десять років, а поєднує лише крихітний талісман з цитатою Рабіндраната Тагора.

Вона - скрипалька, під оманливою ніжністю якої ховається сталевий характер.

Він - боєць без правил, за плечами якого відкинута багата родина.

Вони мали забути одне одного, воліли забути одне одного, але доля - ще та капризуля. Здається, вона зіштовхує їх поряд, аби розважитися... Чи, може, в неї інша мета, балгородніша, і я дарма підозрюю її в поганих намірах?

Я думаю, це буде ох яка непроста книга, сповнена болю, відчаю, надії, шаленої пристрасті, розчарувань і сподівань.

А ви? Яка ваша думка?