Поки осінь набирає обертів, наша героїня за крок від багатства!:))

Ось вам уривок з нової глави:

— Ви – неймовірний, — сказала, ледь стримуючи сльози. 

— Ну що ти, Таню, всього лиш працьовитий, — якось сумно відповів він, — а зараз уже й не займаюся нічим. Лише зрідка їжджу в розплідник, аби помилуватися тією красою. Зараз там замість мене  довірена людина.

Я відлипла від діда й він махнув рукою вперед на доріжку з гравієм.

— А як же Марк? Невже він не може зайняти ваше місце?

Я припустила, що внук або не хоче цим займатися, або просто недостойний.

— Марк мене розчарував, — щиро відповів Ярослав Степанович, було помітно, що його це гнітить. — Я позбавив його спадку.

Хоч це й не виявилося для мене новиною, я затамувала дихання, намагаючись не дивитись на мого любого нареченого зі захватом в очах. 

— Хочу, аби все дісталося людині, яка того дійсно потребує. А Марк може й сам добитися висот, тільки лінується трохи.

Солодших слів я в житті жодного разу не чула!

— Ви хочете залишити все… мені? — спитала, відчуваючи, як земля під ногами хитається. Але я продовжувала йти далі, хрупостів гравій. 

Читайте книгу ТУТ!